Що таке епікондиліт ліктя?

Визначення хвороби

Епікондиліт, також відомий як» болячка ліктя», — це стан, при якому сухожилля, що з’єднуються з епікондилами кісток в області ліктя, запалюються. Цей стан може призвести до болю та обмеження рухів в області ліктьового суглоба.

Поширеність епікондиліту

Епікондиліт-поширене захворювання, яке найчастіше зустрічається у осіб, які займаються діяльністю, пов’язаною з повторюваними рухами руки та передпліччя. Такі професії, як будівельники, програмісти, спортсмени, схильні до підвищеного ризику розвитку даного захворювання.

Причини епікондиліту

Прояв епіконділіта зазвичай пов’язано з безліччю факторів. Основною причиною є механічне перенапруження сухожиль в області ліктя через повторюваних рухів руки і зап’ястя. Це може відбуватися при піднятті важких предметів, виконанні монотонних рухів або через неправильну техніки виконання вправ.

Симптоми епікондиліту

Епікондиліт супроводжується характерними симптомами, включаючи больові відчуття в області ліктьового суглоба. Відчуття болю можуть посилюватися при спробах стиснення кисті, виконанні рухів з протилежним опором, а також при навантаженні на руку.

Патогенез епікондиліту

Розвиток епікондиліту пов’язаний з механічними мікротравмами сухожиль, прикріплених до епікондилів кісток. Повторювані руху призводять до поступового подразнення і запалення сухожиль, що викликає больові відчуття і дискомфорт.

Який лікар допоможе?

При підозрі на епікондиліт важливо звернутися до лікаря-ортопеда або ревматолога. Ці фахівці проведуть необхідне обстеження і призначать відповідне лікування.

Класифікація та види

Існує кілька видів епікондиліту, кожен з яких характеризується особливими проявами і локалізацією болю. Розглянемо основні типи даного захворювання.

Внутрішній епікондиліт ліктьового суглоба

Внутрішній епікондиліт, також відомий як» медіальний епікондиліт», — це стан запалення сухожиль, що з’єднуються з внутрішньою стороною ліктьової кістки. Цей тип епікондиліту може виникнути через повторювані рухи, пов’язані з внутрішнім обертанням передпліччя.

Зовнішній епікондиліт ліктьового суглоба

Зовнішній епікондиліт, або» латеральний епікондиліт», є станом запалення сухожиль, що приєднуються до зовнішньої сторони ліктьової кістки. Він часто пов’язаний з повторюваними рухами зап’ястя і передпліччя.

Хронічний епікондиліт ліктьового суглоба

У деяких випадках, епікондиліт може стати хронічним, при цьому симптоми продовжують проявлятися тривалий час. Хронічний епікондиліт вимагає особливого підходу до лікування та управління симптомами.

Ускладнення епікондиліту

Неадекватне лікування епікондиліту або його ігнорування може привести до різних ускладнень, таким як погіршення больових відчуттів, обмеження рухів в ліктьовому суглобі і навіть деградація функцій кисті.

Діагностика епікондиліту

Для точної діагностики епікондиліту важливо провести комплексне обстеження. Сюди входить збір скарг і анамнезу, а також проведення різних видів обстеження, щоб визначити характер і ступінь пошкоджень.

Збір скарг та анамнезу

Для початку діагностичного процесу лікар проводить бесіду з пацієнтом, з’ясовуючи характерні симптоми, тривалість больових відчуттів і обставини, при яких вони посилюються.

Обстеження при огляді

При огляді лікар звертає увагу на ознаки запалення і набряку в області ліктьового суглоба, а також проводить специфічні тести, спрямовані на виявлення характерних больових точок і обмеження рухів.

Інструментальна діагностика

Для підтвердження діагнозу епіконділіта можуть використовуватися інструментальні методи, такі як рентгенографія, УЗД або МРТ, що дозволяють побачити зміни в тканинах і структурах суглоба.

Диференціальна діагностика

Для встановлення точного діагнозу важливо виключити інші стани, які можуть проявлятися схожими симптомами. Лікар проводить диференціальну діагностику для виключення патологій з аналогічною клінічною картиною.

Лікування епікондиліту

Лікування епікондиліту може бути як консервативним, так і хірургічним. Вибір методу залежить від характеру і ступеня захворювання, а також індивідуальних особливостей пацієнта.

Консервативне лікування

У початкових стадіях епікондиліту найбільш ефективними можуть виявитися консервативні методи лікування, такі як спокій, обмеження навантажень, застосування знеболюючих і протизапальних препаратів.

Хірургічне лікування

У випадках, коли консервативні методи не приносять очікуваного результату, може знадобитися хірургічне втручання. Операція може включати видалення пошкоджених тканин або реконструкцію сухожиль.

Іммобілізація

Іммобілізація, тобто носіння спеціальних бандажів або зчіпок, може допомогти обмежити руху в області ліктьового суглоба і сприяти відновленню тканин.

Медикаментозна терапія

Застосування протизапальних і знеболюючих препаратів може допомогти знизити запалення і зменшити больові відчуття при епікондиліті.

Лікувальна фізкультура

Лікувальна фізкультура і спеціалізовані вправи можуть сприяти відновленню функцій ліктьового суглоба і зміцненню оточуючих м’язів.

Масаж

Масаж спеціалістом може допомогти покращити кровообіг, розслабити м’язи та покращити процес відновлення.

Фізіотерапевтичні методи

Фізіотерапія, така як ультразвукова терапія або Електростимуляція, може застосовуватися в комплексному лікуванні епікондиліту для прискорення процесу загоєння.

«НАДІЯ» це фізіотерапевтичний апарат високотонової терапії, саме завдяки цьому впливу результат настає швидше. Медичний прилад Надія впливає на організм за допомогою струму, який надає сприятливий енергетичний вплив на клітинному рівні. Він дозволяє активувати процеси, які допомагають відновленню і загальному оздоровленню організму. Крім того, регулярне використання апарату допоможе налагодити роботу внутрішніх органів і систем пацієнта – поліпшити його самопочуття і підвищити витривалість.

Народні методи

Деякі люди вважають за краще використовувати народні методи лікування, такі як компреси на основі трав і рослинних олій. Однак перед використанням таких методів слід проконсультуватися з лікарем.

Прогноз. Профілактика

Прогноз епікондиліту зазвичай сприятливий при своєчасній діагностиці та належному лікуванні. Для запобігання рецидивам важливо уникати надмірних навантажень, дотримуватися правильну техніку рухів і при необхідності виконувати профілактичні вправи.