Андрій Кончаловський зустрівся з московською пресою після показу фільму «Рай»
Не всі подивилися фільм на Венеціанському кінофестивалі і не потрапили на його демонстрацію в рамках обмеженого прокату в Москві – вона була необхідна, щоб фільм можна було відправити на «Оскар». Тому обговорення фільму після показу для московських журналістів було дуже живим, так як для багатьох «Рай» – враження зовсім свіже.
Андрій Кончаловський зустрівся з московською пресою після показу фільму «Рай»
На початку зустрічі Андрій Сергійович сказав, що для нього всі глядачі діляться на тих, хто є попкорн під час перегляду, і тих, хто його не їсть. «Ми з Юлею робимо кіно для тих, хто попкорн на сеансах не їсть. І ми доб’ємося того, щоб на покази фільму попкорн не продавався». Є дуже невелика частка глядачів, додав він, на яких твір мистецтва може чинити реальний вплив. Вони можуть повернутися в дитинство. Це коли глядач вірить в те, що показують на екрані. Він плаче і сміється, як маленька дитина. Якщо фільм сподобався, то він не сподобався голові, а серцю.
Трейлер фільму «Рай»
Говорячи про труднощі копродукції, Андрій Сергійович зазначив, що російська частина команди – це люди, які ніколи не дивляться на годинник. Вони працюють з пристрастю, вони не думають про те, що можна знімати шість або чотирнадцять годин замість дванадцяти. Якщо зйомка закінчувалася раніше, німці не йшли додому, бо їх час було оплачено. На майданчику з німцями говорили по-англійськи, а з французами – по-французьки. Але, як висловився Кончаловський: «Ми їх розуміли, а вони нас – ні».
Кончаловського запитали, чи не хоче зняти фільм про війну в Сирії. «Не вважаю своїм обов’язком знімати кіно про всі жахи, які відбуваються на Землі. Де зло рядиться в шати добра і руйнує людські життя. Але назріває серйозна глобальна проблема – одного разу почнеться світова війна через питної води. Про це навіть Ватикан заявляв. Ось це – тема глобальна, вона мене цікавить».
«Є поняття «глибока думка», а є – «глибока правда». Це якийсь рівень правди, якого дуже важко досягти. Не можна просто «копнути» та знайти її. Вона виявляє себе сама. Коли щось таке пробивається у фільмі, то я не можу сказати, що так і було задумано. Ідея про те, що зло росте сама, а для добра треба справжнє диво, була закладена в сценарії, а те, що після цього зчитує глядач, вже проконтролювати складно».
Як Кончаловський готував своїх акторів до фільму, ніж надихав? Три головних актора готувалися дуже серйозно, читали книги про «свою» біографії. Висоцька читала про російської еміграції в Парижі, німецький актор – про офіцерів СС, француз – про колабораціонізм. «Але француз був ледачий», — посміхнувся Кончаловський. Коли знімали сцени інтерв’ю, це було по три дні і це було схоже на допит, сповідь або катування. Це було болісно.
Кадр з фільму «Рай»
«Чи вірите ви в рай?» — «Іноді вірю, іноді ні. Можу сказати словами Капіци: я – православний буддист. У рай можна потрапити ще за життя, а що буде далі, ми не знаємо».
Сценарій був написаний спільно з Оленою Кисельової. «Ми з нею познайомилися не так давно. Мені сказали, що є дівчина, яка підробляє і пише для якихось сміттєвих серіалів. Вона виявилася нащадком славістом і дуже інтелігентною людиною, що було дуже важливо. Ми з Оленою блукаємо десь у тумані, навпомацки. Ми знаємо, що напишемо, але не знаємо, чи буде це мати якийсь сенс. Написати сценарій, де полкартины люди говорять на крупному плані, — це безумство. Жодна студія за це не взялася б. Слава Богу, я живу в Росії, де такі безумства можуть проходити».
«Я взагалі кіно не дивлюся, — сказав Кончаловський. – Не тому, що мені лінь, а тому що я егоїст. Я дивлюся кіно, коли воно пройде випробування часом. Але я зустрічаюся з молодими людьми і бачу, що з кіно все в порядку. У 90-ті роки знімалося все, що можна було знімати до цього. Пішла череда «правди», але це був такий її рівень, який можна назвати «чорнухою». Якщо режисер просто знімає героїв, — це «чорнуха». Якщо він їх любить, то це вже справжнє кіно. Тепер у нас стали знімати фільми «під Голлівуд», тобто продукт, який не має запаху, як полуниця в супермаркеті. Ми теж стали намагатися робити «великий стиль». Це смішно, тому що такий продукт може бути зроблений тільки на ґрунті американського міфу. Але є покоління режисерів, які у нас знімають авторське кіно. Таке, яке робиться для «батьків», а не для «дітей». Для тих, хто ще читає. Мені не треба, щоб мене всі дивилися і всі любили. Те, що ми робимо, для нормального глядача навряд чи їстівне. Фільм на трьох мовах, російський фільм з субтитрами! Як можна навіть наважитися прокатувати його».
Юлія Висоцька: «Я не можу сказати, де я і де — моя лірична героїня. Це не халат з павичами, який можна зняти». Кончаловський: «Це складно робити і складно пояснити. Геніальний актор може геніально зіграти, але я б знімав фільм не те, як він грає, а про те, як він голиться і свариться з дружиною. В цьому я бачу своє завдання. Ви дивитеся художній фільм, де артисти говорять не завчений текст, а те, що вони самі від себе не очікують. Коли ми стежимо за поведінкою тварини, нам завжди цікаво, тому що воно не грає. Те ж і з людиною. А після такого спостереження ми виробляємо художній відбір. Я використовую цей метод з моменту свого відродження як режисера, тобто з «Білих ночей». Я пробував його на «Асі Клячиної», але потім пішов іншою дорогою і тепер просто повернувся на цей шлях».
Трейлер фільму «Білі ночі листоноші Олексія Тряпицына»
«Мені здається, що німці будуть дивитися мою картину, боячись сказати, що вони думають з цього приводу. Але ж вони не винні, це їхні дідусі потрапили в каламутну річку нацизму, а на онуках досі все це лежить».
Як отримав роль Гіммлера Віктор Сухоруков? Кончаловський пробував на цю роль багатьох німецьких артистів. Причому виявив, що німці східній частині Німеччини всі хочуть грати нацистів, а західної – не хочуть, бояться. Тому всі головні актори – зі сходу. Але знайти артиста на роль Гіммлера не вийшло, і тоді Кончаловський вирішив спробувати Сухорукова. «Я його нескінченно бив, але він не опирався». У фільмі також звучить мова про те, що Гітлер нібито шукає наступника, мріє стати художником і гуляти по Риму. Це з книги «Застільні бесіди Адольфа Гітлера», стверджує Кончаловський.
Юлію Висоцьку не гримували, щоб створити ефект поголеної голови, а постригли наголо по-справжньому.
«Рай» вийде у російський прокат 19 січня 2017-го року. Рецензію на фільм можна прочитати тут.
Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter
621
0
+
–
0
Білі ночі листоноші Олексія Тряпицына,
Історія Асі Клячиної, яка любила, та не вийшла заміж
Віктор Сухоруков,
Юлія Висоцька,
Андрій Кончаловський,
Олена Кисельова