«Рай» Андрія Кончаловського показали на Венеціанському кінофестивалі: огляд перших відгуків

Сьогодні ввечері на Венеціанському кінофестивалі публіка зможе вперше побачити фільм «Рай» російського режисера Андрія Кончаловського. Напередодні картина була показана кінокритикам. У нашому матеріалі ми зібрали для вас перші відгуки, як російських видань, так і зарубіжних.

«Рай» Андрея Кончаловского показали на Венецианском кинофестивале: обзор первых отзывов

«Рай» Андрія Кончаловського показали на Венеціанському кінофестивалі: огляд перших відгуків

Антон Долін: «»Рай» – абсолютно незвична картина для Кончаловського»

Сама фабула «Раю» прирекла автора на стилізований підхід історичного костюмного кіно, і на це натякають багато епізоди. Однак домінуюча естетика тут парадоксально зафіксована між документальною точністю фактів і театральною умовністю драматургії. Власне, жанр, в якому вирішена картина, — щось середнє між допитом і сповіддю. Персонажі на нейтральному сірому тлі сидять перед камерою (і глядачем), відповідаючи на питання невидимого інтерв’юера, і розповідають про своє життя. А також смерті. Отже, місце дії — рай або ворота до нього».
Трейлер фільму «Рай»

Стас Тыркин: «Кончаловській зняв несподіваний для себе фільм»

Складно сконструйована і чудово знята, повна глобальних філософських ідей і проклятих питань (а тільки цього і чекають за кордоном від російського мистецтва), трагічна парабола Кончаловського чудово лягла в венеціанську програму, де багато богоискательства і військового ретро. Своєю монолітної значністю вона легко може придавити багатьох інших конкурсантів, журі Сема Мендеса навряд чи залишить її без призів».

Вадим Рутковський: «»Рай» — видатний фільм. Несподіваний. І один з найцікавіших у Венеції і в цьому році»

«Рай» сповнений сюрпризів. Налаштовуєшся на історичний серіал, а потрапляєш в полистилистичное (але при цьому незбиране) твір — з містикою, парадоксами, провокаціями. Суворий, жорсткий і енергійний фільм; в те, що його автору 79, повірити вкрай складно».

Катерина Барабаш: «Цей фільм потрібно було зробити неодмінно в сучасній Росії»

Кончаловському треба віддати належне – він зробив фільм, який треба було зробити неодмінно в сучасній Росії, позбавленої рефлексії, переконаною у своїй історичній правоті по всіх фронтах. Зараз як ніколи потрібно і важливо нагадувати, що війна була на всіх одна, що навіть затяті лиходії, які придумали газові камери, — люди, які мають право на свої виправдання перед Всевишнім. Думка не найновіша, але необхідна в епоху історичного снобізму. До речі, і французам, так і не отрефлексировавшим ні Велику французьку революцію, ні колабораціонізм у роки Другої світової, непогано було б повчитися у німців обігу з власною провиною».

Variety: «Страхіття, що кояться на екрані, анітрохи не прикрашають»

Після того, як «Син Саула» надав глядачам можливість під іншим кутом поглянути на жахи нацистських концтаборів, планка для чогось нового в подібних історіях була піднята вище нікуди. Оператор Симонов анітрохи не перебільшує страхіття, що кояться на екрані, але надає їм візуальну строгість і спокій, які вони заслуговують».

The Hollywood Reporter: «Кончаловський часом злегка забувається»

Кончаловський нарочито віддаляє глядача від персонажів, від їхніх емоцій і їх оточення. Режисер часом злегка забувається, необачно даючи волю творчої фантазії. Події, що відбуваються з єврейським народом в концтаборах, він показує за допомогою нібито прихованих камер, доповнюючи їх характерним для архівних записів поскріпиваніем. Сумно, що у Венеції не вручають технічні призи, а великий російський оператор Олександр Симонов вже тримав би один з них в руках».

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

13672
0

+

0

Рай

Олександр Симонов,
Андрій Кончаловський