«Зелена книга» — один з фаворитів «Оскара»-2019. Відгуки критиків

Опубликовано 18.01.2019 автором discocsid

Режисер Пітер Фарреллі, автор комедії «Тупий і ще тупіший» з Джимом Керрі, зняв драму про расову дискримінацію в США. І на думку критиків, «Зелена книга» може сміливо претендувати на премію «Оскар». В центрі сюжету стрічки, дія якої розгортається в 60-ті роки XX століття, — колишній охоронець Тоні Валлелонга, хто ненавидить афроамериканців, але вимушений працювати з темношкірим музикантом Доном Ширлі — ще одним головним героєм фільму. Абсолютно різні за духом і характером, вони відправляються в турне по США, і це подорож кардинально змінить світогляд.

Юхим Гугнін (film.ru)

Фільм не проголошує перемогу сучасності, він намагається примирити епохи, вивести з кожної щось корисне і вичленити те, що варто було б викинути на узбіччя історії. У своєму миролюбство картина Фарреллі явно запізнилася до виходу років на двадцять — зараз прийнято бути гостріше, конкретніше і однозначніше. Але і в цьому його принадність: вийди фільм тоді, став би просто черговий добродушною драмою з оскарівським потенціалом. Тепер це майже радикальне кіно. Пострадикальное, якщо хочете».

Тетяна Шорохова («Кинопоиск»)

Фарреллі не скочується в вульгарність і не вдається до моралізаторства. Йому вдається балансувати на тонкій грані, що відокремлює по-справжньому хороше кіно від поробки. З тактикою справжнього полководця Фарреллі чергує комедію і драму, залишаючи при цьому глядача у відмінному настрої. Сценарій, над яким працював син Тоні, Нік Валлелонга, напевно має припущення, але в цілому це дуже правдоподібна сторінка американської історії, настільки популярна в сучасному кіно».
Трейлер фільму «Зелена книга»

Починаючи з 30-х років XX століття Зеленими книгами в США називали спеціальні дорожні путівники, де була представлена інформація про місця, де прихильно ставляться до темношкірому населенню.

Сергій Кудрявцев ivi.ru)

Важко не розчулитись у фіналі цієї нової „різдвяної історії“, що між кардинально іншими людьми виявляється набагато більше спільного, ніж ми були здатні припустити тоді, коли вони самі з недовірою і підозрою поставилися один до одного при першій зустрічі».

Євген Нефедов (ivi.ru)

Режисер абсолютно прав, підводячи публіку до незручного висновку: якщо „класичний“ расизм у Сполучених Штатах худо-бідно викорінюється, то соціальний расизм — цвіте пишним цвітом і навіть не вважається чимось непристойним. Фарреллі, звичайно, не підноситься до закликів до повалення існуючого суспільного ладу — він лише фіксує поточне (поточне, зовсім не відноситься до ситуації початку 1960-х) стан справ. Розкривається чесним (і серйозним!) художником, який вважає своїм обов’язком розповісти співвітчизникам про справжній стан речей».

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

371
0

–

Зелена книга

Пітер Фарреллі