«Захід» – один з фаворитів «Оскара»-2019. Відгуки критиків

Опубликовано 21.11.2018 автором discocsid

У російський прокат виходить «Захід» угорського режисера Ласло Немеша, що отримав в 2015 році Гран-прі журі Каннського фестивалю за військову драму «Син Саула». Події фільму переносять глядача в 1913 рік – коли Перша світова війна ще не почалася. Головна героїня – Ірис Лейтер – втратила батьків у два роки: вона перебирається в Будапешт, в надії влаштуватися на роботу в капелюшний салон, що колись належав її родині. Російські кінокритики вже встигли оцінити картину.

Олена Громова («Кіноафіша»):

Немеш водить Ірис Лейтер по Будапешту як заплутаним лабіринтом, і ні в одному з його закутків немає безпечного місця. Місто у фільмі обманює і заманює все далі в нетрі. Дорогі капелюшки, що старанно виготовляють модистки в магазині Лейтер, лише фасад, за яким криються страхітливі речі, околиця міста і шикарні палаци теж таять чимало загроз. Ірис бігає по Будапешту, намагаючись знайти правду про себе, про свою родину і людей, яких бачить у перший раз у своєму житті. Вона одержима пошуком істини, але перекинув одну ширму, виявляє за нею ще і ще одну перегородку… Юлі Якоб зіграла молоду дівчину на межі божевілля, настільки сильно її героїня виявляється залежною від пошуку тих, хто міг би пролити хоч краплю світла на історію її родини, а значить, і на її власну історію, подарувати їй право на спадщину і на пам’ять. Немеш доводить Ірис до такої міри розпачу, що в «Заході», як і в «Сина Саула», теж стоншується грань між підступами запаленої свідомості і дійсністю. Як і Саул, Ірис готова обманювати себе і бачити в перехожому брата, а бути може, він і є її брат. Хто знає? – Ласло Немеш скоріше прагне остаточно заплутати, а не піднести чітко артикульований відповідь на блюді з золотою облямівкою. «Захід» не детектив, у фіналі якого особливо здогадливим пояснять, хто що накоїв. Цей фільм зітканий з натяків на змови, таємниці, містифікації упереміш з наївним бажанням знайти хоч когось, кому можна вірити».
Трейлер «Заходу»

Віра Хлєбнікова («Сеанс»):

У Немеша чудовий оператор — Матьяш Ердей. Його камера, свого роду perpetuum mobile, несе на собі всю художню навантаження. Снуючий човник, одна вона і жива серед мертвого світу, з яким угорському режисеру, схоже, краще управлятися, ніж зі світом живих. Заблукав серед примар і мерців у дебютному «Сина Саула» Немеш все гірше розрізняє реальне, уявне і потойбічне, тим самим одно знецінюючи і те, і інше, і третє. В «Заході» (Napszállta) з сонячної пилу, нерізкості і білизни витканий Будапешт останніх днів Австро-Угорської імперії. Час Габсбургів підходить до кінця, час капелюхів — теж, головні убори для дам вийдуть з моди навіть швидше чоловічих».

Стас Тыркин («Комсомольская правда»):

Перед нами типовий випадок провалу другого фільму — його, як відомо, зробити складніше, ніж перший. Теж дуже обдарований пластично режисер, як і Гуаданьіно, начебто прагне не повторювати успіх свого попереднього фільму, «Син Саула». Замість чоловічого протагоніста — фільм будується навколо жінки. Замість страшних декорацій концтабору — благоліпність шляпных салонів і тому подібний австро-угорський кремовий лиск. Але далеко піти від «Саула» не виходить. Автор переконує нас у майбутніх жахи Першої світової і наполегливо занурює в істерику наближення занепаду Європи, а нас і переконувати не треба, ми з ним. За сюжетом молода дівиця Ірис прибуває з Трієста в Будапешт, в той час одну з європейських столиць. Її батьки загинули у вогні, коли їй було два роки, і зараз вона бажає отримати роботу в капелюшному салоні, що належав колись родині і носить її ім’я. Але в роботі їй відмовляють, зате з’ясовується, що десь у неї водиться божевільний брат, якого вона не в змозі знайти в двогодинний біганині по екрану і, мабуть, з цієї причини у фіналі вона сама одягає чоловічий капелюх і відправляється в траншею Першої світової. Успішно зігравши на темі Голокосту, Немеш не зміг переформатувати себе під більш легкий матеріал, і був справедливо обсвистаний — сховатися в цей раз виявилося не за чим, а формальною майстерністю вже давно нікого не проб’єш».
Трейлер «Заходу»

Василь Степанов («КоммерсантЪ»):

Немеш сплітає своє кіно з безлічі ліній, що сходяться і розходяться, немов найтонші нитки в мереживах, якими обгорнуті модистки в ательє «Лейтер». Але лише один елемент конструкції присутня в кадрі постійно — це капелюхи. Якою чудовою нахабством повинен володіти автор, щоб перетворити головний убір в лейтмотив фільму про крах цивілізації! Дійсно, що може бути красивіше і несвоевременней дамського капелюшка, коли зовсім скоро полетять голови? Фільм починається з довгою примірки в салоні «Лейтер», а закінчується проходом втратила широкополий убір героїні. Що ж, смерть імперії і старого світу — достатній привід для того, щоб зняти капелюх».

Валерій Кичін («Російська газета»):

Зрозуміло, чому конкурс взяли угорську костюмну драму «Захід»: її зняв Ласло Немеш, що отримав «Оскара» за новаторський фільм «Син Саула». Від нього чекали багато чого, у кінозалу була рекордна натовп. 2,5-годинний «Захід» переносить нас в Будапешт початку ХХ століття, світ барокових палаців, лощених туалетів, найсолодших мелодій Кальмана і передчуття Першої світової війни. Героїня приїжджає в місто свого дитинства в надії влаштуватися модисткою в капелюшний магазин, що колись належав її батьку. Її не беруть, і тут є якась загадкова предрешенность; зате в тумані подій видніється постать ніколи нею не баченого брата. І починається одіссея хороброї дівчини по темних закутках великого міста з його похмурими таємницями. Режисер, мені здалося, механічно переніс прийом макабрического «блукання в пошуках», що приніс йому такий успіх у драмі про Голокост, у зовсім іншу середу і стилістику, і той відразу виявив свою обмеженість. Сеанс «глибокого занурення» не відбувся, фільм здається нарочито уповільненим, переповнений вщерть зал швидко порідшав».

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

1768
0

–

Захід
Син Саула

Ласло Немеш