У Виборзі обговорили стан сучасного кіно в Росії

Тема тільки здається непідйомною, насправді ж мова йшла про провокації. У відлигу і в перебудову був зліт російського кіно, зараз, на думку присутніх фахівців, найнижча точка падіння. Треба просто зрозуміти, чому тоді були шедеври, а зараз «нема чого дивитися». А також розібратися, чи знайдеться сьогодні місце серед сучасних батальйонів для нових отаров іоселіані в російському кінопроцесі.

У Виборзі обговорили стан сучасного кіно в Росії

Президент фестивалю «Вікно в Європу» Армен Медведєв повідомив присутніх, що йому не дає спокою це збіг: всі знаменні події нашого кіно повторюються через 30 років. Причому якщо з 1956 і 1986 роками все більш чи менш зрозуміло, то даний нашого кінематографа не викликає одностайності і розуміння. Так само як і те, з якого моменту можна відраховувати нашу киносовременность. Сам Медведєв переконаний, що російський кінематограф почався з фільму «Брат» — про героя, який трагічно складно визначає свої відносини з світом. Сьогодні кіно прийшло до положення, коли висловлюється у фільмі не режисер, а продюсер, і наявності прагнення до кінематографа без індивідуальності. Для авторів не залишилося місця.

При цьому, хоча продюсери формально означають наявність студій, виявляється, що самостійних великих студій, як у Голлівуді, так і не виникло. Таких, які могли б без державної підтримки вибудовувати свою програму і формулювати власну політику. Всім студіям потрібне державне фінансування, причому здійснюють його у тому числі продюсери, у яких можуть бути свої цехові інтереси. У 90-ті роки, нагадав Медведєв, комісія Міністерства культури складалася з творчих працівників, які могли собі дозволити дводенне обговорення сценарію фільму про Буніна. А сьогодні не вистачає навіть звичайного, демократичного відкритого голосування, яке б пояснило, чому підтримку знаходять ті чи інші проекти. Нарешті, переконаний Медведєв, необхідний новий закон про кіно, який врятує режисерів від самоуправства продюсерів, які не вкладають у виробництво свої гроші, але вважають можливим відстороняти від режисерів монтажу. І цей закон повинен регламентувати розподіл коштів від виручки кінопрокату – щоб гроші залишалися в регіонах, як і в СРСР, сприяли розвитку галузі, а не йшли в «центр».

Виступ Медведєва продовжив Олександр Шпагін. Він повідомив, що 98% продюсерів – «виродки», які не бажають працювати зі сценаріями, де «драйв і сенс» — важливі складові мейнстріму. Тому мейнстріму в Росії немає. Втім, режисерів, вважає Шпагін, і не вчать створювати смисли, виховуючи тільки професійні навички.

Юрій Богомолов в якості прикладу кризового стану ідейного нашого кіно навів приклади оттепельных фільмів про війну. Там, стверджує він, були спроби деколлективизации людської свідомості. Кращі автори вели від «ми» до «я», а тепер нові фільми про війну знову виховують відчуття «ми», тому що люди захотіли мати «дах». «А держава знову починає ламати творчу інтелігенцію об коліно, вимагати патріотичних настроїв», — зауважив Богомолов.

Віктор Матизен назвав сучасне положення справ періодом реакції, пов’язаним з політичною обстановкою. А найкращим періодом російського кіно він вважає 90-ті, тому що ніхто не вважав прибутків і збитків, але все просто робили кіно. І ці фільми досі все переглядають.

Кирило Разлогов зазначив, що тенденція до розважальності для кінематографа закономірна і уникнути цього все одно не вдасться, хто б не сидів у Міністерстві культури: «нові варвари» або кращі представники інтелігенції. Тому що тільки Голівуд і Боллівуд можуть працювати без підтримки держави і тому що ми належимо до тієї частини країн, де кінематограф не готові підтримувати безоплатно тільки на тій підставі, що це культура. Потрібно спокійно поставитися до подій і прийняти те, що, наприклад, табірна традиція перемагає на ТБ, так і в кіно, тому що вбудована в сюжетику і естетику творів.

Виступаючі висловили тривогу, пов’язану з наповненням вітчизняних кінофестивалів, а особливу увагу було запропоновано приділити телебаченню, яке сьогодні у всьому світі відтягнуло у кінематографа і кадри, і ідеї, і навіть експерименти. Наш час ще належить осмислити, але у присутніх на круглому столі навряд чи можна було спостерігати достатню кількість оптимізму щодо майбутнього російського кіно.

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

1476
0

Олександр Шпагін,
Армен Медведєв,
Юрій Богомолов,
Віктор Матизен