«Віртуозно поєднує кінотрадиції». Відгуки критиків на «Бої без правил»

Опубликовано 22.11.2018 автором discocsid

Учасник Каннського фестивалю 2017 року дістався до російського прокату. Фільм «Бої без правил» режисера Жан-Стефана Совер розповідає про молодого британця Біллі Муре, який, перебуваючи під впливом наркотиків, потрапляє в одну з в’язниць Таїланду. Жорстокі звичаї породжують жорстокі звички – саме тут проводяться бої без правил між самими жорстокими злочинцями. Щоб вижити, Біллі тепер доведеться приймати в них участь.

Валерій Кичін («Російська газета»):

Напевно, оригінальна назва фільму «Передсвітанкова молитва» здалося нашим прокатникам занадто слинявим — що також симптоматично. Але саме воно врівноважувала гнітюче емоційне наповнення картини, задавало проблиски світла в кінці страшного шляху, який проходить її герой. Молодий британський боксер в Таїланді грішить наркотиками і потрапляє в тайську в’язницю, де і пройде свої «університети», по жорстокості не знають на екрані рівних. Найближчі аналоги картини Жан-Стефана Совер — «Опівнічний експрес» Алана Паркера (за фабулою) і «Син Саула» Ласло Немеша (по художнього методу «глибокого занурення» в абсолютно расчеловеченную середовище). Тут все безпросвітно, камера тільки ручна, нестійка, монтаж короткий і різкий, як хук, багато кривавих саден і кривавої блювоти, на екрані мішанина густо татуйованих тел — люди живуть і сплять покотом; динаміки викидають незрозумілу тайську мову, яку нам не переводять: потрапив у це пекло Біллі мови не знає, а ми зараз в його шкурі. Повітря в’язниці пронизаний насильством і нескінченної фізичної болем».

Аліхан Исрапилов (Film.ru):

Картина Совер швидше нагадує двогодинний документальний фільм про тайських в’язницях, в якому детально показано побут в’язнів і проблеми, з якими вони стикаються у повсякденному житті. На перший погляд досить сміливе рішення відійти від сюжету і діалогів лише приховує банальна відсутність історії. Весь хронометраж глядач змушений чекати той самий фінальний бій, зрідка перериваючись на жорстокі сцени і морщачись від їх натуралізму».

Трейлер фільму «Бої без правил»

Ілля Кнапский («Кинопоиск»):

У фільмі Совер вражає тілесність стрічки: великі мазки крему сповзають по обличчю Мура перед боєм; покриті татуюваннями тайські спини постійно лізуть в кадр, намагаючись затулити собою всі дію; кров хльостає з горла головного героя напередодні відповідального матчу. Занурюючи глядача в транс своєю майже документальної реалістичністю, «Передсвітанкова молитва» добре вписується в плеяду кращих сучасних тюремних картин, таких як, наприклад, «Від дзвінка до дзвінка» Девіда Маккензі. Тільки коли з пітьми з десяток ніг і куркулів безшумно обрушуються на головного героя, перш ніж затиснути його в кутку біля тюремного пісуара, здається, що дивишся не просто тюремну драму, а цілком собі справжній хоррор».

Євген Нефедов (ivi):

Жан-Стефан і кинодраматурги могли піти по шляху найменшого опору, створивши простенький бойовик про звершення на рингу – що-небудь на зразок «Кікбоксера» /1989/, де Курт Слоун у виконанні Жана-Клода Ван Дамма теж вивчав мистецтво муай-тай. Британець розкривається гідним спортсменом, демонструє завзятість і силу духу, доводячи, що гідний вперше наданої йому, іноземцю, честі. Поєдинки займають не так багато екранного часу, але зняті вражаюче, жорстко, натуралістично. Драматизм посилює отримана травма (розрив селезінки), що загрожує серйозними проблемами зі здоров’ям. Але він – не йде! Іншими словами, режисера (й актора Джо Коула, який пройшов інтенсивний курс тренувань) в першу чергу захоплює мотив внутрішнього переродження людини, що приймає це як даність, як заслужену оплату за провину, що збирає волю в кулак – і возносящегося над безрадісним обстановкою. Фінальні кадри, коли здобув перемогу, але втратив свідомість і доставленому в лікарню арештантові вдається скористатися ротозейством охорони і прогулятися по міських вулицях, вдихнувши на повні груди повітря свободи, надихають. Разом з тим Совер немовби полемізує з Аланом Паркером, який підтримав Хейса в прагненні вирватися назовні, хоча б і ціною вбивства. Саме повернення за грати стало для чемпіона по-справжньому сміливим, чоловічим вчинком. Тільки після цього він вже спокійно, не згораючи від сорому, зміг зустрітися з власним батьком, роль якого справжній Біллі Мур не захотів довіряти нікому, виконавши особисто».
Трейлер фільму «Бої без правил»

Олексій Васильєв («КоммерсантЪ Weekend»):

«Бої без правил» — це перш за все кіно про боксерів, жанр, який з перших кроків відділив себе від іншого спортивного кіно. Це кіно не про аперкоти. Боксерські фільми завжди несуть надзавдання, і бокс в них — метафора. Можливо, справа в тому, що фізична форма боксера ідеальна з точки зору функціональності для чоловіка в умовах виживання, а ринг — те місце, де маневреність і сила можуть бути пред’явлені з максимальною наочністю. Боксер — зразок мужності, виточеної під благополучне існування. А от чи стане воно таким чи ні — це вже показник здоров’я суспільства, яке цей зразок, поміщений. Виходить чистий досвід виміру суспільного клімату: ось вам ідеальна одиниця, і якщо у неї щось піде не так, це щось та знайде суспільну проблему. У різні епохи боксерські фільми служили зростання ентузіазму («Перша рукавичка») і народжували легендарних кінозірок (Берт Ланкастер дебютував у кіно в 33 роки роллю боксера в «Убивці»), ставили знак рівності між кар’єрою і корупцією («Чемпіон») і виносили вирок системі, в якій старим відводиться положення клоунів («Реквієм за важкоатлету»).

Афіша Daily:

Учасник Канн-2017, історія, заснована на реальних подіях: живе в Таїланді і виступає на боксерських поєдинках британця Біллі Мура (Джо Коул) в’яже поліція, коли він перебуває під кайфом. Його відправляють за ґрати — а всім, хто бачив міні-серіал «Бангкок-Хілтон», не треба пояснювати, наскільки бувають суворі тайські в’язниці. Біллі з допомогою кулаків і знання бойового мистецтва муай-тай належить вижити в максимально агресивному середовищі. Новий фільм Жан-Стефана Совер («Джонні — Скажений Пес») — це «Опівнічний експрес» Алана Паркера на максималках. «Бої без правил» з документальною пунктуальністю (на ролі кримінальників були запрошені справжні колишні ув’язнені), характерною брутальністю і чарівною медитативністю ілюструють народження нової людини в звіриному ареалі».

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

1703
0

–

Бої без правил

Жан-Стефан Совер