«Вихователька» — одна з найкращих драм грудня. Відгуки критиків

Соціальна драма «Вихователька» — це ремейк однойменного ізраїльського фільму, який зняла американський режисер Сара Коланджело. За свою роботу вона була удостоєна престижного призу незалежного кінофестивалю «Санденс». В центрі сюжету стрічки — сорокарічна вихователька Ліза Спінеллі, яка більшу частину свого життя пропрацювала в дитячому садку. Головна героїня дуже любить поезію і відвідує поетичні гуртки, але її посереднє творчість нікого не вражає. Одного разу Ліза помічає, що один з її учнів — п’ятирічний Джиммі — наділений унікальним поетичним даром. І тоді вона вирішує у що б то не стало виховати з дитини справжнього поета.

«Воспитательница» — одна из лучших драм декабря. Отзывы критиков

«Вихователька» — одна з найкращих драм грудня. Відгуки критиків

© Russian World Vision

Анастасія Сенченко («Мистецтво кіно»)

«Набір внутрішніх суперечностей Меггі Джилленхол грає дуже тонко, без демонстративних сильних емоцій. Вся драматична глибина її героїні розкривається у зверненнях до Лізи Джиммі, коли вихователька за простими для дитини словами ледь ховає дорослі смуток і розчарування. Рухома очевидно благими намірами і жагою реваншу за «звичайне» життя, Ліза зісковзує в одержимість непомітно навіть для себе. Її надії на краще майбутнє хлопчика — це надії на краще минуле для себе. Однак характер і внутрішня логіка персонажа ведуть Лізу до неминучої єдино можливою розв’язки. Відчайдушне бажання якщо не володіти талантом, то хоча б привласнити його, з гідністю подолано. Подорослішати доведеться саме Лізи».

Аліхан Исрапилов (film.ru)

«Створення ремейка завжди викликає дуалізм: з одного боку, можна взяти ядро ідеї та елементи, які працюють, щоб створити покращену версію, а з іншого — практично покадрово перезняти оригінальну історію, тому що, на жаль, своїх ідей немає. Сара Коланджело, хоч і пішла по другому шляху (це ремейк однойменної ізраїльської драми 2014 року), змогла додати своїй версії два величезних переваги — приголомшливу Меггі Джіленхолл в ролі одержимою виховательки і лаконічну, але сумну кінцівку».

Ольга Білик (Кинорепортер)

«Меггі Джилленхол, яку ми всі і так цінуємо і любимо — видає тут абсолютно пронизливу гру, змушуючи нас нутром відчувати всю лють, яка прокидається в холодній зовні Лізі. Дивно, але їй вдається тримати удар прокляття „дітей неможливо переграти“: маленький Паркер Севак, звичайно ж, чарівний, але Меггі ні секунди не блідне на його тлі. Обидва вони показали нам дуже сумну долю непотрібних людей: духовні пориви Лізи не цінує ніхто, так само як і вірші Джиммі, який вже розпещений увагою виховательки, але в самому фіналі повертається в сувору реальність байдужих дорослих».

Ксенія Різдвяна («КоммерсантЪ»)

«Можливо, „Вихователька“ — один з найчесніших фільмів про творчість. Про те, як привабливий геній, як заради нього можна втратити голову, про те, якими жорстокими засобами вихователі домагаються свого, про те, з якого сміття все це росте і як цей сміття зібрати і красиво розкласти. І, головне, про те, що творчість існує не для когось, а просто так — як акт дефекації або блювоти. Ліза вчить Джиммі справлятися з віршами, як інших дітей відучують від підгузників: „Як тільки у тебе в голові дозріє вірш, одразу скажи мені, навіть якщо ти бачиш, що я зайнята“. „У мене є вірш“, — жалібно говорить герой у фіналі, але нікому посадити його на горщик. „У мене є вірш“».

Наталія Григор’єва («Независимая газета»)

«Найцікавіше в „Виховательці“ — мабуть, фінал фільму, психологічно страшний і однозначно сумний, стриманий і лаконічний, як і все попереднє оповідання, але від цього ще більш страшний — бо фінал цей, по суті, відкритий. Хлопчик Джиммі, до цього залишався таким фоном, оттеняющим розвиток героїні Меггі Джилленхол, швидше функцією, ніж повноцінним характером, раптом перетворюється на самостійного персонажа. Його майбутнє тепер куди туманнішими, ніж майбутнє Лізи. Наділений практичними, життєвими навичками, отриманими, очевидно, від отих зневажуваних Лізою приземлених матеріалістів, він рятує себе. Але і від Лізи йому залишається звичка — впевненість в тому, що поруч завжди буде хтось з блокнотом і ручкою напоготові, щоб записати його новий вірш».
«Вихователька». Дубльований трейлер

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

721
0

+

0

Вихователька

Гаель Гарсія Берналь,
Меггі Джилленхол,
Сара Коланджело