«Тато, здохни» вже в кіно. Перші відгуки

Опубликовано 07.04.2019 автором discocsid

На екрани вийшла треш-комедія «Тато, здохни» режисера-дебютанта Кирила Соколова. Це історія про нечесне співробітника поліції, Андрія Геннадьевиче, якого ненавидить власна дочка. Дівчина, щоб розібратися з татусем, підмовляє свого молодого чоловіка Матвія вбити його. Думки російських кінокритиків розділилися: хтось називається Соколова російським Тарантіно, хтось, навпаки, вважає, що до цього звання йому ще рости і рости.

Олексій Литовченко («Російська газета»):

«Тато, здохни» – невимовна радість для всіх любителів кривавих чорних комедій і взагалі нестандартного жанрового кіно. Тим більше що він наш, рідний. У широкому російському прокаті такі перлини досі зустрічаються рідко, але вже не так рідко, як ще кілька років тому. І це не може не радувати. Причому дана конкретна перлина за всіма характеристиками можна порівняти зі світовими аналогами. Візьміть таку культову класику, як «Кривавий четвер». «Тато, здохни» – нічим не гірше. Навіть навпаки. Як-то добрішим, чеснішим, чи що».[/ПРИМІТКА]

Максим Сухогузов («Афіша»):

Фільм дійсно пред’являє до жаху сатиричний образ Росії як місця для корупції і тортур на тлі карикатурних сімейних цінностей, де заради хабара один готовий зрадити друга, а дочка вбити батька. Те, з чого Звягінцев звик вибудовувати свій як би реалізм, комедіант Соколов перетворює в кітч і свій макабристический реалізм, який, звичайно ж, гірко висміює реальність. Наприклад, той же спортивний костюм з написом Russia, вибив багатьох у фіналі «Нелюбові», тут за рахунок постиронии цілком органічно виглядає на маніяка, якого випускають з-за грат».

Дмитро Барченков (GQ):

Якщо ж до фільму Соколова ставитися як до виключно жанрового кіно в дусі «нетлінок» Тарантіно та Родрігеса і враховувати тонну жартів (працює з них рівно половина), флэшбэковое оповідання, де вмістилися «творчі» біографії чи не всіх героїв, бомбическую операторську роботу Дмитра Улюкаєва і грамотне музичний супровід, то у цілому досвід дебютанта хочеться назвати потрібним і важливим, але (на жаль!) не зовсім вийшов. Іншими словами, «Тато, здохни» і в жанрі нічого нового не каже, і практично не прагне цей жанр русифікувати, наблизити до російським (історично психологічних) умов. Це гучний кривавий бунт для підлітків, який намагається погнатися за тарантінівським кіно, але залишається поки лише непоганим запорукою на майбутнє як для упевнено зростаючого режисера Соколова, так і в цілому для вітчизняного кінематографа, у якого з кожним подібним випадом шанси на виживання збільшуються. Симптоматично, що сприяють цьому вбивають один одного мент, який кричав про «глобальне нае######даль» в «Зображаючи жертву» Кирила Серебреннікова, і п’є кислоту новий секс-символ молодих глядачів з гучного дебюту Олександра Горчилина».

Аліса Тайожна (The Village):

«Тато, здохни» рекламується як дуже лихий кіно, і перші 15-20 хвилин впевнено дотримується ритму, заданого трейлером. Кістки хрустять, кров пирскає на міщанський килим, гіпсокартонну стіну продавлюють попою, заколка-невидимка рве губу. «25 років одному — і немає свого молотка» — звучить так само круто, як незабутня претензія з «Кур’єра»: «Я, ми, наше покоління бажає знати, в чиї руки потрапить споруджена нами будівля»».

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

103
0

–

Тато, здохни

Кирило Соколов