«Шпигун, який мене кинув»: перші відгуки

Комедійний екшен «Шпигун, який мене кинув», головні ролі в якому зіграли Кейт Маккіннон і Міла Куніс, вже вийшов у російський прокат. Глядачі і критики поділилися на два табори: кому фільм сподобався, а хто-то критикує його за нелогічності і зайвої дурниці.

«Шпион, который меня кинул»: первые отзывы

«Шпигун, який мене кинув»: перші відгуки

Несподівано для себе Одрі розлучається з молодою людиною, з-за якого на порозі її квартири з’являються дивні люди. Вмовивши кращу подругу Морган, дівчина бере справу у свої руки, щоб врятувати світ і залишитися в живих, їм доведеться дуже постаратися. Їх чекає подорож, повне небезпек і спокус шпигунської життя, а ще привабливий британський агент, готовий прийти на допомогу.

Трейлер фільму «Шпигун, який мене кинув»

Катерина Карслиди (FILM.RU):

Кейт МакКинон, на превеликий жаль, з фільму у фільм грає Кейт МакКинон різного ступеня придуркуватості. Колись амбіційна комедійна актриса з SNL, стала харизматичним центром ребут «Мисливців за привидами», зовсім не хоче міняти амплуа, адже глядач рано чи пізно від цього втомиться. Міла Куніс, по всій видимості, з кінця 2011-го і зовсім відмовляється зніматися в проектах, які люди хоч раз усвідомлено зважаться переглянути. Нам треба було почати хвилюватися за майбутнє актриси ще після «Сходження Юпітер», але вже, здається, пізно. Що у фільмі забула Джилліан Андерсон – одному богу відомо, єдине, що вона тут робить, – це іноді з’являється в кадрі і строго піднімає брову. Але це добре, он Сема Хьюэна у фільмі як декорацію використовували, а Джастіна Теру ви взагалі майже не побачите у кадрі. Загалом, Фогель ресурсами користуватися не вміє, не кажучи вже про розумної роботі з акторами. Здається, єдині люди, які точно знали, чим займаються на знімальному майданчику, – це каскадери».

Євген Нефедов (ivi):

Втім, клоунада клоунадою, але навіть у такої простенької, суто розважальної кінокомедії сценаристи примудрилися побудувати аж ніяк не примітивну інтригу. Сир-бор розгорається з-за того, що ненаглядний брехав щодо своєї професії, запевняючи, що працює на радіо. Далі – більше. Отримавши поранення, обранець попереджає, що нікому не можна вірити. Так і є! Випадковий знайомий, нахабно приударявший за Фріман в барі, вивалюється з душу з пістолетом напоготові. Літня пара, выдававшая себе за батьків Дрю, насправді очолює злочинний синдикат. Оперативник ЦРУ Даффер, що пишається дипломом Гарвардського університету, не проти затіяти власну гру, присвоївши USB-флеш-накопичувач з цінними відомостями. Як тут не засумніватися в щирості слів Себастьяна, нехай і вырвавшего бідолах з лап заплічних справ майстрині?.. От і спробуй вгадати, хто (Тейер або Хеншоу) каже правду, а хто – нахабно бреше! Є тільки один індивід, що заслужив повну і беззастережну довіру чесних людей планети».

Сергій Оболонков («Кіноманія»):

Другий передбачуваний козир Фогель і її «Шпигуна» — досить несподіване змішування жанрів. Фільм поєднує комедію підвиду «тупі американці в закордонному турі» та шпигунський бойовик. Це, можливо, не самий новий поєднання, однак фішка в даному випадку в тому, що Фогель не шкодує ні сил, ні коштів, коли справа доходить до екшн-сцен. Одрі і Морган скачуть по локаціях як який-небудь Ітан Хант (правда, обходиться без зайвої екзотики: дівчата подорожують переважно по європейських столицях). Перестрілки, вибухи, погоні, навіть епізод за участю Cirque du Soleil — чого тут тільки немає. Причому кіно це не по-комедійного напориста і агресивне. Героїні досить швидко вчаться користуватися зброєю, перестають хвилюватися, якщо потрібно відрізати палець кому-небудь з опонентів, і знаходять виправдання вбивств. До речі, дістається тут не тільки кримінальним елементам, але і випадково опинилися поблизу пересічним громадянам (зверніть увагу на віденського таксиста, потерпілого, здається, за надмірну гостинність). Фогель, мабуть, можна похвалити за певну сміливість, але не можна не відзначити, що місцями кровожерливий екшн і численні жарти про випорожнення відмовляються складатися в щось цільне».
Трейлер фільму «Шпигун, який мене кинув»

Юлія Шагельман («Коммерсантъ»):

Однак між жартами-примовками і рахунком мертвих тіл, якому може позаздрити будь-який серйозний бойовик, творці фільму все-таки не забувають про актуальну порядку денному: фемінізм та жіночої солідарності. Тому каламбури про какашки перемежовуються промовами про те, що жінки з будь-якою справою здатні впоратися не гірше, а то і краще мужиків. Остаточну перемогу woman power знаменує невідомо як вляпавшаяся в цю картину Джилліан Андерсон в ролі шефа контррозвідки (який саме, до того моменту вже неважливо). Але в підсумку ефект виходить, швидше, зворотним, і порятунок світу, як і зйомки шпигунських комедій, хочеться залишити в надійних чоловічих руках».

Віра Аленушкина («Кіноафіша»):

Що стосується пародійних елементів, то і тут до оригінальності далеко. Так, в «Шпигуна» є крихітка на ім’я Надя зі сталевим поглядом і великою гарматою – класична дівчинка-вбивця, троюрідна праправнучка Термінатора. Є напарники-поліцейські (поганий і хороший), є ЦРУ, є спасіння світу. Є навіть тачка, слідом якої облизався б навіть Джеймс Бонд. Але… Але все це як-то необов’язково, випадково – та єдина картинка не складається. Та й скільки разів ми вже бачили це все? На акторів особливо сподіватися теж не варто: наприклад, Одрі, героїня Міли Куніс, в міру чарівна і не в міру дурна – але далі цього фільм не йде. Морган пощастило трохи більше: Кейт Маккіннон, дівчина-комік, зробила її справжньою клоунесою, відданою і тупий, але і тут яскравості не вистачає. Решта ж актори просто статисти».

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

9995
0

+

0

Шпигун, який мене кинув

Міла Куніс,
Кейт Маккіннон,
Сузанна Фогель