Продюсер «Вікінга» жорстко відповів критикам фільму

Опубликовано 13.04.2019 автором discocsid

Масштабний історичний фільм «Вікінг» режисера Андрія Кравчука вийшов у російський прокат напередодні Нового року і вже зібрав більше 1,2 млрд рублів, ставши одним з найуспішніших вітчизняних проектів останніх років. При цьому відгуки глядачів розділилися — деякі залишилися від картини в повному захваті, інші дорікають творців в недостовірний зображенні епохи і подій минулого, історичних ляпи і зайвої жорстокості.

Анатолій Максимов, продюсер фільму «Вікінг», обговорив претензії глядачів з виданням «Газета.Ru». Сам Максимов за освітою — філолог-медієвіст (він закінчив філологічний факультет МГУ ім. М. в. Ломоносова), тому епоха, що знайшла відображення в картині, йому добре знайома, проте він закликає глядачів ставитися до фільму як до художнього твору, а не як до детальної реконструкції минулого.

Максимов підкреслив:Головне, для чого ми працювали, — це емоції глядачів. І ми їх отримали. Нас звинувачують в тому, що фільм складається з суцільних історичних ляпів. Але про яку історії ідеться? Події, про які розповідає «Вікінг», знаходяться в зоні інтерпретації. Ми пропонуємо одну з них. Від тієї епохи не залишилося головних свідчень письмових пам’яток. Ми навіть не знаємо, якою була писемність у наших предків. У знаменитому «Гладіаторі» історики нарахували близько 250 історичних помилок. А адже це фільм про добре задокументованої епоху, про багаторазово описаних сучасниками події. Ми працювали з принципово іншим історичним матеріалом, з часом, про який достеменно відомо вкрай мало. Які тут можуть бути ляпи? Наприклад, «драккарах не могли вийти в Чорне море» — для таких цілей, як правило, використовували інші, більш легкі човни, моноксилы, зроблені з цільного стовбура, які легше було перетягнути через дніпровські пороги. Але волоком перетягували, природно, і драккарах. Ми вибрали драккарах як більш ефектні з точки зору зображення. Свідомо. Найважливіше, що сюжет фільму в точності відтворює «Повість тимчасових років», єдиний безперечний історичний документ, записаний через сто років після смерті Володимира. Якщо комусь не віриться в те, що відбувається, варто прочитати саму «Повість…». Це найкраще, що ми можемо зробити для своєї аудиторії — підштовхнути її до самостійного відчуттю своєї історії, яка в рівній мірі належить нам усім. Ми лише пропонуємо свою інтерпретацію подій».

Анатолій Максимов на зйомках фільму «Вікінг»

Максимов, який раніше працював над такими картинами, як «72 метри», «Турецький гамбіт», «Адмірал» і «Край», також підкреслив, що звинувачення у надмірній жорстокості і достатку бруду на екранах — абсолютно безпідставні, а під час зйомок подібних сцен ні в якому додатковому зусиллі гримерів просто не було потреби.

Культ чистоти явно не був базовою цінністю раннього Середньовіччя не тільки у нас, але і в Європі. Ми нічого спеціально не мазали багнюкою, знімали на натурі в реальних погодних умовах. Герої та об’єкти, так би мовити, ситуаційно брудні. Кров на екрані теж природного походження: бої, які велися холодною зброєю, надзвичайно травматичні і, безумовно, в очах наших сучасників представляють жорстоке видовище. Ми йшли за правдою обставин. Ми не прагнули до реконструкторской скрупульозності, а швидше створювали якийсь функціонально-переконливий візуальний стиль. Каскадери по-справжньому билися в наших історичних костюмах виготовленим для них залізною зброєю».
Трейлер фільму «Вікінг»
Негативні відгуки продюсера не засмутили — на його думку, вони є справжнім показником того, що фільм став подією для вітчизняного глядача:Дивлячись на відгуки про «Вікінга», переконуюся, що вплив язичництва сьогодні величезна. Багато пишуть про те, що Володимир «все зіпсував», «відірвав нас від національних і природних коренів»… У мене навіть з’явилася улюблена одна цитата з відгуків: «Тут якісь мерзоти (думаю, це ми…) намагаються сказати, що язичництво і більшовизм — це бруд і гидота». Ніколи раніше не думав, як близько пов’язані між собою ці поняття. Дякую, тепер розумію. (…) Зрозуміло, можна було змусити героїв говорити старослов’янською, але це відразу забарвило б дію в якісь старі кольору, а адже ми робили фільм про сьогодні, не про вчора. Не хотілося потрапити в зачин «Слова о полку Ігоревім»: «Не гарно чи ни бяшет» і так далі. Це стало б фільтром, який не дозволив би частини аудиторії заглянути в минуле і побачити в ньому те, що відбувається з нами сьогодні. Є дуже багато позитивних відгуків, причому досить гарячих. А що стосується негативу, то для нас важливіше те, що немає проміжних відгуків, а є виражена поляризація думок. Справжня подія створюється тільки на такому перепаді потенціалів. І ми цього хотіли».

Кадр з фільму «Вікінг»

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

21774
6

–

Вікінг

Анатолій Максимов