Трилер «Пошук» продюсера Тимура Бекмамбетова, знятий в експериментальному форматі ScreenLife (дія фільму розгортається на екрані комп’ютера), вийшов в російський прокат. Кінокритики залишилися в замішанні – вони оцінили не тільки сам формат, але і безглуздий сценарій.
«Пошук» – експериментальний трилер від Бекмамбетова. Відгуки критиків
Ніна Цыркун («Мистецтво кіно»):
При всій технологічності жанру screen life, “Пошук” не викликає відчуття холодної раціональності, навпаки, він пронизаний емоційністю і транслює її глядачеві, як ніби сидить перед монітором з ілюзією управління екранними подіями. Менш всього, думається мені, це історія про небезпеки занурення у віртуальний світ; її проблематика – батьківська любов, сліпа або короткозора, стара як світ і не змінюється століттями, купуючи лише формально нові нюанси. Але один актуальний аспект виявляється тут з очевидною силою, як змінюється реакція знайомих Марго по мірі того, що стає відомо про її долю з інформації, одержуваної із ЗМІ або інтернету. Це набагато істотніше впливає на формування наших людських уявлень і відносин, ніж особисте спілкування, все більш формальне і малоосмисленное. Комп’ютер стає мотором і енергетичної “зарядкою” наших почуттів, більш живим, ніж ті манекени, в яких ми, втрачаючи при відключенні від нього власну енергетику, потихеньку перетворюємося”.
Єгор Бєліков (ТАРС):
Прикро, що ось так. Бекмамбетов в цьому році видав в тому ж форматі вкрай успішний “Профіль” за мотивами реальних подій. Він про журналістку, яка через Facebook за завданням редакції намагалася завербуватися в ІГ (організація заборонена в РФ) і мало не завербувалася. Втім, у контексті конкретно цього фільму насправді не про сімейні цінності, а про небезпеки віртуального спілкування хочеться згадати “Як я дружив в соціальній мережі”. Була така віртуозно сфабрикована і шокуюча (псевдо-) документалістика, де хлопець знайомився в інтернеті з дуже симпатичною дівчиною з родиною та іншої пастораллю, раптом вирішив поїхати до неї в інший штат, а з’ясувалося, що там (не будемо розповідати вже відразу всі не зовсім так, як очікувалося. Звідти ж пішов у народ термін Catfish (це оригінальний варіант назви фільму), в перекладі — “сом”; так описують людей, які заводять фейкові акаунти в соцмережах з чужими фотографіями, самозванців, в загальному. Пронизливо сумна і чому-то страшна ця річ, при тому що сьогодні, напевно, вже стало зрозуміло, що документалістика була постановочна: зараз його режисери Генрі Джусто і Аріель Шульман знімають зовсім художнє кіно, в тому числі “Нерв” і “Вірус” (теж, як Бекмамбетов, люблять фільми одним словом називати)”.
Трейлер «Пошуку»
Аліса Тайожна (The Village):
“Пошук” — продовження серії скринлайф-проектів Тимура Бекмамбетова, зробили вітчизняного продюсера медійним обличчям світової кіноіндустрії. З його «видалити з друзів» розпочався жанр десктоп-фільмів — історій, розказаних через екран ноутбука. Тільки що “Профайл” про вербування британської журналістки ИГИЛ отримав чудову пресу і глядацьку підтримку на світових фестивалях. Тому на “Пошук” працює новизна формату. Поки у глядача ще не замилилося очей від історій, розказаних через екрани сайтів і додатків, таке кіно працює на забій: монтаж “Пошуку”, гра акторів, сама оптика подібного кіно працює на наближеність і глядацьке впізнавання — невипадково найчастіше саме фільмів Бекмамбетова дістаються призи глядацьких симпатій. До того ж фільм відмінно доповнює документалістика про віртуальному житті — Catfish або Лоскотали».
Дмитро Сосновський («Російська газета»):
Втім, бо “Пошук” і вистрибує часом за ці жорсткі рамки, що в них переконливому детективного трилеру занадто тісно. На відміну від сирих “видалити з друзів” і “Днюхи!” (про “Зламати блогерів” взагалі не будемо), він володіє міцним сюжетом, і враження про нього псує аж ніяк не формат, а хіба що схематична і передбачувана кінцівка. А формат – ну, що формат… Це лише більш-менш оригінальний прийом, чию цінність перебільшувати, безумовно, не варто. Проте в умілих руках він, очевидно, цілком здатний стати дієвим інструментом».
Трейлер «Пошуку»
Дмитро Кузьмін (Газета.Ру):
Багато в чому цьому посприяв молодий режисер Аніш Чаганти, для якого стрічка стала повнометражним дебютом. Раніше Чаганти знімав ролики для Google і працював в самій компанії, так що реалістично показати роботу за комп’ютером та помітити всі характерні дрібниці йому не склало ніяких труднощів. Однак мати належну поінформованість в питанні — це ще півсправи. Необхідно правильно подати історію, і з цим Чаганти впорався відмінно. У перші десять хвилин постановник зміг гранично коротко відобразити історію сім’ї Девіда: весілля, народження дочки, її перший похід у школу і смерть дружини від раку. Причому Чаганти зробив це без зайвого надриву і не намагався спеціально тиснути сльозу. А в результаті вийшла зворушлива історія, що зачіпає майже кожного глядача. Говорити про технічної складової і зовсім не доводиться, так як автор ідеально відобразив хід часу, почавши картину зі звуку з’єднання діалап-модему (забавно — вже не вся аудиторія зрозуміє, що це за глитчевый писк), заставки Windows XP, самого першого інтерфейсу ютьюба і закінчивши добре всім відомим фейстаймом».
Сергій Сергієнко (The Hollywood Reporter):
Однією з найбільших проблем фільму є невідповідність змісту і форми: так, він намагається використовувати роботу з інтернетом та подачею інформації у незвичному форматі, але при цьому практично не заходить на територію цифрового світу. Ті моменти, де це відбувається, виглядають не так вже вражаюче: екран ноутбука цілком можна замінити на звичайні зйомки, а екранчик скайпу – телефонними розмовами. Зміниться не так вже й багато. У фільму взагалі багато недоліків: починаючи від сюжетних ліній, що ведуть в нікуди і обриваються на півслові, і закінчуючи загальною недоработанностью. Сюжетні діри, очевидні ходи, не сама цікава драматургія і в цілому досить слабкий сюжет виглядали б ще менш цікаво у вигляді стандартного фільму. Формат його трохи витягає, як і местячковая злободенність, але назвати його якимось проривним і цікавим просто не повертається язик».
Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter
1518
0
+
–
0
Пошук
Тимур Бекмамбетов,
Аніш Чаганти