Непогані російські: Коли і як помер старий добрий російський злодій, і чому ми цього не помітили

Опубликовано 10.01.2019 автором discocsid

Коли американський супергерой відправляється рятувати світ, за загрозою зазвичай стоїть російська лиходій. Злодій говорить незрозумілою мовою, відрізняється фізичним здоров’ям і ненавистю до демократії і загальнолюдських цінностей, особливо до свободи. Ми продовжуємо чекати цього, хоча в американському кіно з російськими персонажами вже давно все не так просто.

Хочете прикладів, що росіян не обов’язково виставляють в негативному світлі? Скільки завгодно. Ось Чорна вдова з «Месників» — російська красуня, яка разом з типово американськими героями бореться за мир не тільки в США, але і у всій Всесвіту. Вона не тільки не лиходійка, вона – повноправний член загону і єдиний іноземець в ньому (Тор не з нашого світу, так що він не вважається). Крім того, у неї навіть немає суперздатностей, зате є трагічне минуле в Росії. Правда, хоч «легенда» і стверджує, що над нею в Росії знущалися і мало не катували, при цьому у своєму юному віці вона знає кілька мов, володіє навичками балету, та ще й б’ється не гірше чемпіонів світу з боїв без правил. Не так погано, якщо подумати.

В екранізації Тома Кленсі капітан Рэмиус – не просто радянський військовослужбовець, який вирішив передати новітню підводний човен американців. В такому випадку нічого страшного в його вчинок для американців не було б, Рэмиус тільки для нас вважався би зрадником. Але важливіше те, що з-за його дій ледь не почалася третя світова війна, і якщо б не Джек Райан, доблесно «разруливший» ситуацію, так би і було.
Візьмемо інший приклад. Антон Єльчин зіграв у блокбастері «Зоряний шлях» персонажа по імені Павло Чехов. Один з найважливіших для сюжету членів команди «Ентерпрайз», Чехов – другий пілот і вундеркінд, здатний здійснювати на містку космічного корабля справжні чудеса. Кілька разів він рятує життя членів екіпажу, і без Єльчина наступні фільми «Зоряного шляху» напевно будуть виглядати так, ніби вони осиротіли. Заміну акторові творці серії шукати відмовилися.

Небезпечний боєць у серії «Роккі». За весь фільм він вимовляє всього кілька фраз, але це страшний суперник, справжня машина вбивства. Від ударів Івана гине на рингу один Роккі Аполло Крід, так і самому Роккі загрожує та ж доля, якщо він не знайде в захисті Драго слабку сторону. Драго – військовий, спортсмен, олімпійський і національний чемпіон. Жах, а не людина.
Або ось Евелін Солт, вона ж Наташа Ченкова, колишня радянська шпигунка, яка вирішила не тільки порвати зі своїм минулим, але і жорстоко помститися тим, хто готував її для підривної діяльності в США. За нею полюють члени двох розвідок, і, здається, немає для Ченковой нічого простішого, ніж слідувати наказам свого керівництва, тим більше що її навички дозволяють дістатися аж до американського президента та позбавити його життя, знищивши всю охорону. Але Ченкова вибирає інший, більш важкий шлях, щоб американські глядачі полюбили її не як ворога.

Чокнуті вчені бувають не тільки в американських коміксах, намагаються переконати нас. Ірина Спалько – громадянка СРСР, тісно пов’язана з радянськими спецслужбами, які, в свою чергу, не цураються банального окультизму. Така не тільки коня на скаку зупинить, але і перетворить його в вогнедишного дракона, якщо знадобиться. Тільки старовина Індіана зможе приборкати таку.
Загальний пафос, пронизує практично всі фільми з російськими героями, може бути зведено до трьох положень. Так, практично все, що стосується радянського минулого, — це зло. Там катування, репресії, холодна війна, комунізм, тоталітаризм, з цього минулого в даний перейшло страшний спадок, з яким ще довго доведеться боротися. Тому, до речі, у фільмах про ХХ столітті радянські герої зазвичай виведені в негативному ключі. Другий тренд – так, російська злочинність давно стала міжнародною, і в США її вплив важко переоцінити. Про фільмах з цим мотивом ми ще поговоримо. Але третій тренд, він найбільш важливий: російські люди – це дивовижні, героїчні, інтелігентні, тонкі натури. З такими людьми хочеться дружити, хочеться бути почутими, хочеться об’єднатися. Як Ітан Хант об’єднується з ФСБшником Сидоровим, який зрозумів, що американський суперагент – не ворог, а союзник. Голлівуд закликає йти на контакт, бачить в російських людях партнерів, друзів, і хоча він сміється над деякими стереотипами про росіян, це більше дружній шарж, ніж уїдливі уколи старого ворога.

Досьє Ітана Ханта — не самий дивний випадок використання російської мови в голлівудському кіно. Є ще більш цікаві приклади

Номер 1. Радянське – лиходійське

Забавно, але найяскравіші образи класичного Голлівуду, пов’язані з Росією, як раз дуже доброзичливі. Це було пов’язано з тим, що в Голлівуді працювало багато російських емігрантів, а сам Голлівуд був повний людей, співчуваючих марксизму і гаряче цікавляться радянським експериментом. Крім того, російська література була постійним джерелом екранізацій, а вони ставали хітами, нехай навіть сюжети при перенесенні на екрані втрачали значну частину своєї глибини. Не випадково однією з головних героїнь «золотого століття» Голлівуду була і залишається Ніночка, радянська жінка з фанатическими переконаннями, які може перемогти тільки любов. Грета Гарбо до того моменту вже двічі зіграла Анна Кареніну в Голлівуді і могла достатньо вивчити російську душу, щоб чудово втілити в романтичній комедії запропонований їй образ. Але було й багато інших фільмів, особливо важливих в той момент, коли СРСР і США стали союзниками у боротьбі проти фашизму. Причому любов як правило в таких картинах виступала як головний ключ до примирення несумісних ідеологій, хоча з точки зору СРСР тут був не компроміс, а підміна наших цінностей західними. Втім, у нашому кіно теж щосили «перевиховували» західної людини, хоча це привід для іншої розмови.

Саме так уявляли собі (і не без підстав) ідеал радянської жінки американці. Стерта особистість, знищені ознаки статі. Ніяких емоцій, тільки служіння Партії, яка виправдовує будь-які дії. Якушова в кожному іноземця бачить ворога, так і своїм співвітчизникам спуску не дає. Тільки любов здатна знову зробити її чоловіком і жінкою.
Холодна війна принесла в голлівудське кіно новий тип російського героя. Російська література залишилася джерелом для прекрасних образів, а ось сучасність пропонувала приводи експлуатації стереотипів радянської загрози. Радянський антагоніст стає частим гостем в трилерах і комедіях. Починаючи з фільму «Вторгнення в США» і закінчуючи фільмами про Бонда, ми спостерігаємо за тим, як Захід лякають радянськими мілітаристами. Паралельно над ними сміються від усієї душі, як у комедіях начебто хіта «Росіяни йдуть! Росіяни йдуть!» або в кубриковском «Докторі Стрейнджлаве». До кінця холодної війни образ російського лиходія настільки міцно вписався в свідомість масової аудиторії, що Іван Драго, абсурдно величезний спортсмен з СРСР, вже нікому не здавався дивним напівроботом в радянській формі.

Взагалі-то, в коміксах про Залізну людину лиходія на прізвисько Хлист звали Марк Скарлотти. Але у фільмі він «придбав» російське походження. Тут він син радянського вченого-інженера, який займався промисловим шпигунством. Сам Іван теж досяг неймовірних досягнень в області ядерної фізики та інших галузях знання, яка може знищити людство. Виключно небезпечний.
Як це часто буває, після падіння «залізної завіси» і зникнення СРСР із карти світу стереотипи про радянському лиходія не тільки не пішли, але остаточно закріпилися в популярній культурі. Тепер перед ними (і тим, що за ними стояло) більше не було страху, тому можна було скільки завгодно експлуатувати їх у найнесподіваніших формах. Наприклад, Мазу Раша, накачана стероїдами рестлерша з серпами і молотами на найнесподіваніших місцях, або Ірина Спалько, ледь не відправила Індіану Джонса на той світ. Комічні образи тут явно цікавіше драматичних, і Джуд Лоу у військовому фільмі «Ворог біля воріт» або Гарі Олдман в детективі «Номер 44» (фільм хотіли випустити в російський прокат, але в останній момент передумали) виглядають більш блідо, ніж їх смішні співвітчизники. Хоча в їх зображенні є якась одноманітність, тому, скажімо, комедію «Поліцейська академія: Місія в Москву» дивитися нудно.

Ветеран радянського спецназу, ця жінка із зовнішністю рестлера стає справжнім тараном в арсеналі головного ворога Пипца Мазафакера. Мазу Раша носить дуже відвертий наряд, який при цьому дозволяє демонструвати не стільки жіночі принади, скільки значну мускулатуру. Перемогти цього ворога майже неможливо.

Номер 2. Російські, небезпечні, впливові

Можна умовно розділити сучасних російських злодіїв у західних фільмах на три нерівні групи. Перша – мафія або просто бандити. Російська злочинність давно набула міжнародних масштабів, тому немає нічого дивного, що в таких типово американських фільмах як «Общак» або «Джон Двк» дійовими особами стають російські бандити, які контролюють цілі сфери злочинного бізнесу в США. Це вже не просто Борис Бритва в «Великий куш» або рецидивіст Костянтин «Маппет», а реальна сила, яку, мабуть, західний світ сприймає як важливу групу інтересів в своєму суспільстві. Зустрічаються і серйозні занурення в російський злочинний світ, як, скажімо, «Порок на експорт», але це все ж виключення, частіше все-таки нам показують російських злочинців як зовнішню загрозу, не занурюючись сильно в їх світ.

Дуже підступний жабеня-рецидивіст, який не тільки зміг втекти з в’язниці, але зробити так, що Керміт потрапив за ґрати замість нього, коли Костянтин пограбував ювелірний магазин. Російський акцент Костянтина очевидний більше американців, ніж для справжніх росіян, але повірити в сибірське минуле Костянтина майже що можливо.
Друга група російських лиходіїв примикає до першої. Мова йде про олігархів, тим більше цікавих західному глядачеві, що про російських багатіїв з кримінальної виворотом бізнесу активно пишуть ЗМІ всіх країн. Особливо яскраво виглядає Тім Рот у фільмі «Мебіус», його олігарх Іван Ростовський – впливовий, небезпечний, загадковий і при цьому дуже привабливий, харизматичний чоловік. Від нього неможливо відірвати очей. Є й безліч інших прикладів. Юрій Карпов у фільмі «2012», Юрій Омович в кримінальній драмі «Рок-н-рольщик», Віктор Черевин в шпигунському романі «Джек Райан: Теорія хаосу», Юрій Комаров в бойовику «Міцний горішок: Хороший день, щоб померти» — галерея продовжує створюватися у нас на очах, і ясно, що поки що новини про російських мільярдерів не зійдуть зі сторінок таблоїдів, цей образ буде експлуатуватися знову і знову.

Він полює за Ітаном Хантом не просто так. Сидоров впевнений, що Хант викрав ядерний чемоданчик і що він таки стоїть за вибухом в Кремлі. Сидоров – один з кращих російських спецагентів, він дійсно здатний усунути Ханта назавжди. Але може стати і сильним союзником, без якого місія і справді була б неможлива.
Нарешті, працівник «органів», до яких ставлення далеко від однозначного. Тобто, самі по собі «органи» — це лиходії, які ненавидять Захід і намагаються його послабити всіма силами. Цей мотив є в низці фільмів про супершпионах, включаючи серію про Бонда. Ми вже згадували про Чорної вдови і Солт, яких з «органами» пов’язують не самі приємні стосунки. При цьому конкретні співробітники «органів» можуть виявитися дуже хорошими і принциповими людьми, з якими можна домовитися. І тут потрібно вийти до третьої групи російських образів.

Номер 3. Ті, без кого було б важко

З того моменту, як Володимир Іванов заснував «Москви на Гудзоні», а Іван Данко приїхав в США битися з наркоторговцями, співпрацюючи з американською поліцією, стало ясно, що американці повірили в можливість і необхідність діалогу з нами. Російський космонавт Лев Андропов зіграв зі своєю кувалдою вирішальну роль в порятунку світу у фільмі «Армагеддон». Космонавт Михайло Тулчинский бере участь в найважливішій місії до «Зіткнення з безоднею». Юля Русакова стає для героя фантастичного бойовика «Обливион» ключем до розгадки страшної таємниці. Про Павла Чехова ми вже говорили. Російські космонавти для Голлівуду – символ дружби і співпраці між нашими народами.

З таким російським хочеться дружити. Так, він якийсь безглуздий і величезний у своїй формі, він веде себе дивно, говорити з ним важкувато. Але він дуже хороший і правильний мужик, який бореться разом з усім цивілізованим світом з організованою злочинністю та наркоторгівлею. Цей Іван – друг, а не ворог.
Російські підводники з’являються в пролозі монументальної мелодрами «Титанік». Капітан Олексій Востріков «До-19» — це як би пропозицію забути про страшну зрадника Марко Рэмиусе з «Полювання за «Червоним жовтнем». Ілля Курякин у фільмі «Агенти А. Н.До.Л.» стає союзником головного героя. Цілком очевидно, що образ російської людини в західному кіно стає багатогранним і викликає далеко не тільки ненависть. Нас хочуть зрозуміти, що з нами хочуть працювати.

Апофеозом цього відносини, шанобливого, тонкого, уважного, потрібно вважати видатний фільм «Шпигунський міст», де американський адвокат Донован захищає радянського розвідника Абеля. Історія стара, та й перероблена вона для фільму дуже сильно. Досить сказати, що реальний Абель, він же Фішер, написав у висновку, як кажуть, портрет Кеннеді, який згодом був відправлений у Білий дім, а кінематографічний Абель створив портрет Донована і вручив його особисто своєму захисникові. Фільм проголошує, що бути людиною – це важливіше, ніж бути американцем або російською. І в тому, щоб бути людиною, є, в тому числі, справжній патріотизм. Про цю ідею докладно написано в нашій рецензії.

Безпристрасний, холоднокровний, інтелігентний, тихий чоловік, який, можливо, є одним з найкращих радянських розвідників на території США. Для американців він шпигун, якого спіймали і якого потрібно покарати за всіма правилами війни, нехай і холодною. Але заради такої людини, виявляється, можна й ризикнути життям, тому що його випадок винятковий, особливий. І тому що він сумлінно виконував свій обов’язок – і виконує його навіть за гратами, не йдучи ні на які компроміси. Може, він і ворог, але всім би таких ворогів.
«Шпигунський міст» задає настільки високу планку як американців, так і для росіян в кіно, що здолати її навряд чи хтось зможе найближчим часом. Це виклик – але і заклик. До діалогу, до спільного роздумів, до розуміння того, як важливо і складно на нашій маленькій планеті залишитися людьми, і це трапляється настільки рідко, що на цьому тлі будь-які національні відмінності відступають на другий план. Де їм і місце.

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

540
0

–

Ніночка,
Червона спека,
Місія нездійсненна: Протокол Фантом,
Індіана Джонс і Королівство кришталевого черепа,
Роккі IV,
Полювання за «Червоним Жовтнем»,
Роккі,
Шпигунський міст,
Маппети 2,
Пипець 2