«Мірай з майбутнього» — вже в кіно. Відгуки критиків

Опубликовано 31.01.2019 автором discocsid

Мультфільм «Мірай з майбутнього» розповідає про маленького хлопчика на ім’я Кун, який ніяк не може змиритися з думкою про те, що у нього з’явилася маленька сестричка Мірай. Батьки весь вільний час присвячують турботам про немовля і все менше уваги приділяють Куну. Але одного разу в саду хлопчик стикається з дорослою Мірай, прилетіла до нього з майбутнього. Ця зустріч змінить її ставлення до сім’ї і навчить цінувати близьких.

Анастасія Примаченко («Фільм Про»)

Мультфільм Мамору Хосоду більше всього схожий на казку, де з неслухняною дитиною починають відбуватися дивні речі виключно заради його виховання. Кожна подорож Куна має свою стилістику — зустріч з духом своєї собаки нагадує японські притчі про екаях і буквально цитує аніме „Вовчі діти Амэ і Юкі“, його знайомство зі своєю мамою в дитинстві протікає в постапокаліптичному світі аніме-серіалів, а з прадідусем — в дусі післявоєнного неореалізму».

Олексій Філіппов (kino-teatr)

„Мірай“ — з тих амбітних творів, які намагаються просто пояснити складні речі, не вдаючись до нахмуренному лобі і завиральным конструкцій. І здається, у результаті Хосода Мамору з простотою і наочністю дещо перебільшує, перетворюючи монументальну повчальну притчу в мелодраму».
Трейлер мультфільму «Мірай з майбутнього»

Дарина Беленкова («Світ фантастики»)

Хосода залишився вірним собі і в черговий раз розповів, наскільки важливо людині в сучасному світі відчувати зв’язок з близькими. Саме це відчуття причетності дозволяє зрозуміти своє місце в житті і знайти гармонію. Тема дітей і батьків тут не настільки пронзительна, як в „Вовчих дітей“, але не менш цікава, просто показана під іншим кутом. Ми бачимо, як маленький Кун зустрічається з трьома поколіннями своєї родини, вчиться бути менш егоїстичним і буквально росте у нас на очах».

Євген Нефедов (ivi)

„Мірай з майбутнього“ набуває особливої актуальності і для наших співгромадян, які загрузли в безплідних полеміках про „Росію, яку ми втратили“. Те, що раніше вважалося самоочевидним, що не вимагає доказів (згадаймо хоча б пронизливі заключні кадри міні-серіалу „Протистояння“ /1985/), нині, на жаль, багатьма відкидається на корені, навіть без спроби рефлексії. Але без минулого, без часом неідеального минулого, не було б цього — того самого, де і знаходиться людина, народжена для того, щоб зробити його краще. Не кажучи вже про майбутньому, не такому далекому, як за звичкою вважаєш».

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

61
0

–

Мірай з майбутнього