Карен Шахназаров: «Сучасна тенденція – створення псевдожиттю»

Кореспондент об’єднаної редакції «Фільм Про»/«Індустрія кіно» – Єлизавета Зимарева – поспілкувалася з директором кіностудії «Мосфільм», продюсером, режисером і сценаристом Кареном Шахназаровим. Він розповів нам про тенденції розвитку сучасного російського кінематографа, а також пояснив, чому, на його думку, не варто розхвалювати «Дюнкерк» Крістофера Нолана.

Карен Шахназаров: «Сучасна тенденція – створення псевдожиттю»

Єлизавета ЗимареваВ конкурсі фестивалю дуже багато дебютантів. Чого, як вам здається, в першу чергу не вистачає новачкам?

Карен ШахназаровЯ не можу сказати, що сильно впроваджено сьогодні в систему освіти, тому що сам не викладаю. Якщо говорити про те, чого не вистачає нашому кінематографу, то у нас начебто багато відносно молодого кіно, а от історію розповісти нікому. Коли справа стосується розповіді міцною історії, то виявляється, що дуже мало режисерів вміють це робити. У нас проблема з рівнем професії, ремесла. На мій погляд, знайти режисера, який зміг би виразно зробити картину і розповісти історію, дуже складно. Чому це відбувається – не можу сказати. Це загальна проблема російського і радянського кіно, вона йде з глибини генетики. Щоправда, в радянські часи історію змушували розповідати, але взагалі це завжди була проблема. Американці, приміром, вміють розповідати історії, ну а в російському кіно завжди була багата образність. Треба сказати, що образ в кіно взагалі придумали радянські режисери Ейзенштейн, Пудовкін, Довженка. Вони створили кінематографічну образність. І цієї образності не було в американців. Вони у нас багато запозичили. Не випадково, улюблений фільм Мартіна Скорсезе – «Я – Куба».

Трейлер серіалу «Анна Кареніна», реж. Карен Шахназаров
Єлизавета ЗимареваРасскажите, що ви могли б побажати дебютантам, яких очевидних помилок їм варто уникати?

Карен ШахназаровМногое йде від елементарної відсутності начитаності. Потрібно читати класику і взагалі більше читати. У часи російських класиків вміли писати історії. Молоді люди думають, що коли їм радять читати книжки, то насправді читати їх немає сенсу. Я з книг завжди щось беру. Коли читаю, я дивлюся, як це написано і що я звідти можу для себе взяти. Наприклад, «Севастопольські оповідання» Толстого я вважаю вершиною того, що він міг написати. За драматургії це настільки сучасно, що кіно починає звертатися до цієї конструкції тільки зараз. Якщо ти читаєш книжки з таким завданням, то ти зможеш для себе щось прояснити. Для того, щоб розповісти історію, потрібно спочатку зрозуміти, як її розповідати. А для того, щоб зрозуміти, треба читати кращі твори. Можна звернути увагу і на філігранно написані сценарію – Куросави і Фелліні, наприклад.

Єлизавета ЗимареваКакие ви, як глядач, як професіонал, бачите зараз тенденції в російському кіно? Які теми цікавлять ваших колег і як ці теми трансформуються в кіно, які форми вони отримують?

Карен ШахназаровЯ ніяких особливих тенденцій не бачу, чесно кажучи. Я думаю, що в сучасному кіно, як взагалі в сучасному мистецтві, якщо воно взагалі є, зараз немає ніяких тенденцій. З мистецтвом великі проблеми. Щоб були тенденції, повинна виникнути якась потужна суспільна ідея, яка запалює, і за якою слідують. Але такої ідеї немає. На фестивалі привели в приклад «Дюнкерк»: я знаю, що він багатьом подобається, але це жахливе кіно. Воно ні про що. Воно безглуздо. З ким вони воюють? Хто з ким воює? Я не розумію, що відбувається, від кого вони біжать. Там немає війни – три літаки літають, за яким я повинен зрозуміти, що вони воюють з німцями. Це одна з найтрагічніших сторінок Другої світової. Про Дюнкерк, пам’ятаю, була чудова картина з Бельмондо. Можна було зробити картину про життя, про смерть, а з цього зробили не зрозумій що. Але раз подобається, значить, виросло покоління, якому цього вистачає. Воно навіть не замислюється. А про кінцівку взагалі нічого говорити не буду. Ні характерів, ні, ні людей, ні долі. І такі фільми створює нове покоління, що харчується не від життя, а від віртуального світу, в якому живе молодь. Воно живе в інтернет-світі. В цьому і є різниця. Ось це, мабуть, тенденція – створення псевдожиттю. У сучасному кіно взагалі нічого немає про життя. Напевно, просто стало не цікаво знімати про людей, про те, як вони живуть. Обесчеловечивание культури. Для молодого покоління це дуже небезпечно. Це може призвести до того, що для цього покоління, що виросло в віртуальному світі, дуже легко натиснути на червону кнопку – і тоді полетять ракети.

Єлизавета ЗимареваНад яким проектом зараз працюєте?

Карен ШахназаровПока займаюсь продюсуванням картини – називається «Мрія Жені-терориста». Зараз йде знімальний етап.

Єлизавета ЗимареваРасскажите, будь ласка, про роботи з реконструкції студії «Мосфільм».

Карен ШахназаровПроцесс триває ось вже три-чотири роки, і з цим потрібно щось робити. Начебто зараз порубочный талон отримали, начебто починають щось робити, вони готові, але все ж. Так багато різних погоджень. Ми виступаємо як замовники. Якщо будівництво станеться, то для «Мосфільму» розпочнеться новий етап. Але все вже дуже довго. Бюрократія. Ніби вже повинні почати будувати комплекс – сховище для костюмів. Тобто у нас буде склад, де ми будемо зберігати костюми і реквізит. Те, що зараз у нас є, побудована в радянський час, і воно абсолютно не пристосоване. Будуть побудовані два великих павільйону, у нас таких на території до цього моменту не було. Буде побудований великий киноконцернтный з виходом на Мосфильмовскую вулицю. Там можна буде і кіно показувати, і концерти робити – то є такий культурний центр.

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

1471
0

+

–

0

Анна Кареніна. Історія Вронського ,
Я – Куба,
Дюнкерк

Карен Шахназаров,
Мартін Скорсезе,
Акіра Куросава,
Федеріко Фелліні,
Всеволод Пудовкін,
Олександр Довженко,
Сергій Ейзенштейн