«Капернаум» — одна з найкращих драм зими. Відгуки критиків

Опубликовано 14.02.2019 автором discocsid

У фільмі «Капернаум» розповідається про 12-річного хлопчика по імені Зейн, який живе в убогій багатодітній родині — настільки бідною, що у батьків не вистачило грошей, щоб оформити Зейну документи. Дитині доводиться багато працювати, доглядати за молодшими братами і сестрами. Але все міняється, коли його кохану 11-річну сестру видають заміж. З-за такої несправедливості хлопчик вирішує втекти з будинку. Так починаються його не самі веселі мандрівки по рідному Лівану.

Прем’єра драми «Капернаум» відбулася на Каннському кінофестивалі 2018 року. Багато кінокритиків обіцяли фільму головний приз огляду — «Золоту пальмову гілку», але в підсумку ліванський режисер Надін Лабакі була удостоєна спеціального Призу журі.

Вадим Рутковський («Мистецтво кіно»)

„Капернаум“ знятий про те світі, що досі живе в дискурсі ХХ століття; німецький культуролог корейського походження Бен Чхоль Хан визначає цей дискурс терміном „імунологічний“. Суть в тому, що з „бактеріальним століттям“ покінчило винахід антибіотиків, патології ХХІ століття — вже не інфекції, а неврологічні захворювання (депресії, синдроми вигоряння і дефіциту уваги); разом з інфекціями зникає епоха, яка вимагала чіткого („імунологічного“) поділу на своє і чуже, друга і ворога, себе та іншого; зникає і патерн, формировавший політику (холодна війна; так, до речі, називається фільм Павла Павліковського, що змагався з „Капернаумом“ за „Золоту пальмову гілку“) і лексику ХХ століття».

Сергій Кудрявцев ivi.ru)

Стрічка Лабакі, спочатку представляється лише соціальним документом „свинцевих мерзоти життя“, набирає силу впливу у міру розвитку подій, коли по-справжньому переймаєшся симпатією до „сірим світу цього“, насамперед — до головного героя-хлопчика і до чорношкірому немовляті (разюче їх природне перебування на екрані!), про який він мимоволі був змушений піклуватися. І в фіналі вже зовсім інакше сприймаєш зухвалий випад хлопчини проти неприйнятною дійсності, де мало що можна змінити, проте спробувати все-таки варто, щоб відчути самого себе нехай в незначною мірою, але людиною, а не марною істотою, влачащей жалюгідне, гнітюче, безвихідну існування на безглуздому шляху від народження до смерті».
Трейлер фільму «Капернаум»

Тетяна Шорохова («Кинопоиск»)

Якби юний актор Зейн аль Раффеа допустив хоч одну фальшиву ноту, фільм пішов би нанівець. Якби Надін Лабакі почала вибивати з глядача сльозу, показуючи страждання Зейна, це був би найгірший фільм програми. Але герой „Капернауму“ вже зовсім не хлопчик, а тому веде себе як доросла людина. Він не плаче, не ниє, не скаржиться. Він жорстокий з оточуючими, не лізе за словом в кишеню і проявляє кмітливість. В ньому нуль інфантильності, що не дивно: дитинство в класичному розумінні у нього і не передбачалося».

Денис Віленкін («Кіноафіша»)

Фільм Лабакі, що дебютував у рамках конкурсу Каннського кінофестивалю в 2018-му, вигідно відрізняє щире, непідробне переживання за своїх героїв. Вона працює через деталі, через епізоди, які неможливо вигадати, але можна по-документалистски підглянути. Вона не грає на емоціях, не маніпулює віком героя і його тяжким становищем — це лише відправні точки для того, щоб грамотно вибудувати фільм на подібних дрібницях».

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

47
0

–

Капернаум

Надін Лабакі