Інтерв’ю «Фільм Про». Сергій Бодров-старший: «У нашій великій країні є багато талановитих людей»

Опубликовано 24.06.2019 автором discocsid

Іван Кудрявцев, ведучий програми «Індустрія кіно» і стріму «Фільм Бро», поспілкувався з режисером Сергієм Бодровим-старшим, який збирається знімати продовження фільму «Монгол», продюсує біографічну стрічку «Калашников» і очолює кінофестиваль «Дзеркало».

Іван Кудрявцев Перш, ніж ми з вами поговоримо про фестиваль «Дзеркало», президентом якого ви стали, я б хотів поговорити з вами про сміливості сьогоднішніх російських продюсерів і режисерів. Мене пригнічує те, що ми сьогодні занадто замкнуті в столичних локаціях, міських локаціях. Ми не вирушаємо в сміливі подорожі, ті відважні подорожі, в які ви вирушили коли-то з «Монголом» або з «Кавказьким бранцем». Я не вірю, що справа тільки в грошах — чогось не вистачає в дусі, в жилах, у пасіонарності якийсь….

Сергій Бодров Безумовно. Я дуже люблю вибирати натуру. І чим далі від Москви, тим краще. І я люблю степи, пустелі. Я знімав в Африці, у Намібії — приголомшлива країна. Ангола, Казахстан, Китай, Іспанія… Це дуже важливо, це ж кіно. Я, наприклад, пояснюю людям, що не можна знімати лісу (в лісі можна знімати гриби) — нічого не видно: ліс, ялинки, дерева. А коли ти в пустелі або в степу, а людина ось такий — то весь світ величезний. І тут вже є про що розповідати.

Свіжий випуск програми «Індустрія кіно»
Іван Кудрявцев Зараз ви називали варіанти локацій, і я намагався продюсерським вухом вас слухати. У мене спочатку 10 мільйонів доларів клацнуло, потім 20 мільйонів доларів, потім 30 мільйонів. З Сергієм Бодровим від скількох мільйонів потрібно починати розмовляти взагалі?

Сергій Бодров Немає, це все як би умовно. Наприклад, я знімав картину в Африці, і вона коштувала дешево. Це «Коламбії Пікчерз» картина і вона для дітей. У Намібії курс впав, долар піднявся, і ми зняли десь за 20 мільйонів. Але це студійна картина, а по студійним мірками це дешево.

Іван Кудрявцев Ви сказали, чому любите знімати далеко від дому, а чому сьогоднішні режисери так рідко вирушають в експедиції? Не в грошах ж тільки справа?

Сергій Бодров Не знаю. Ледачі, напевно. Жартую. Хороше кіно можна зняти і в інтер’єрах, але мені здається, треба вийти на повітря.

Іван Кудрявцев Ви зараз підете знову не дуже далеко від дому, але все-таки в Іваново, очолювати фестиваль «Дзеркало». Навіщо маленькому місту великий фестиваль? Навіщо такий великий чоловік в якості президента? Що це дає місту – зрозуміло: приїдуть люди, подивляться кіно далеко від столичної суєти. А що це дає кінематографії?

Сергій Бодров У мене були друзі з Іваново, і все з якимось придихом розповідали про це місто, і я взяв і сів на поїзд «Ластівка» і поїхав в Іваново, тиждень тому. І вікно велике, і я чотири години просто дивився на країну. То сніг, то десь щось згоріло, де щось будують, багато монастирів — загалом, дуже цікаво. Взагалі я народився на Далекому Сході, мені було років сім, я вісім разів проїхав від Владивостока до Москви і назад, і це незабутня подорож, це кіно. Коли сидиш біля вікна — це кіно. Напевно ще тоді мені щось запало в душу. Про Іваново. По-перше, Іваново — це Тарковський. Люди це цінують, розуміють, вони знають, вони пишаються Тарковським, своїм містом, історією, тому що там були справжні російські купці, які піднімали всю Росію. Там був купець, який побудував музей і зі всього світу збирав чорт знає що, мумії з Єгипту, і у нього був підземний перехід, по якому він ходив із хати в музей. Потім сталася революція, і що-те пропало, що-то спалили. Але мені здається, це дуже правильне місце. По-друге, губернатор у них — кіноман. Коли ми з ним залишилися наодинці, він мене запитав: «Сергій Володимирович, ви дивилися серіал «Маніяк» Нетфликса»? Я кажу, немає. Обов’язково, каже, подивіться. Він дивиться серіали Нетфликса — це хороший знак. І люди, мені здається, тягнуться до якогось спілкування. Може бути не скрізь, але на мене Іваново справив дуже хороше враження.

Трейлер фільму «Монгол»
Іван Кудрявцев А що це дає кінематографії і ринку? У нас є кілька чудових фестивалів — Владивосток, Южно-Сахалінськ, Іваново, Виборг, Сочі — це всі міста-то невеликі. Чому саме у маленьких містах такі смачні фестивалі відбуваються. І я собі уявляю фестивальну карту країни і ці гарячі теплим ламповим світлом крапочки, і думаю, навіщо потрібна фестивальна карта? Є Франція — у неї є Канни. Є Німеччина — у неї є Берлін. Є Італія — там є Венеція. Навіщо потрібна фестивальна карта країні, що вона дає?

Сергій Бодров Я думаю, у такій великій країні є багато талановитих людей. Талановиті люди живуть скрізь, у тому числі в маленьких містах. У тій же Івановської області близько ста театральних груп. У них у кожному селищі є свій самодіяльний театр. Це дуже цікаво, мене це дуже заінтригувало. Коли я поїду на фестиваль, обов’язково заїду в один з них і подивлюся, що вони там роблять. Цим людям теж дуже цікаво. Наприклад, в Іваново роблять кампус і ті, хто хоче знімати кіно, приносять свої перші роботи. У минулому році так відібрали кілька людей в майстерню Разбежкіна. Мені здається, якщо б не було фестивалю, вони б ніколи і не потрапили б в майстерню. У цього фестивалю така історія, що раніше кіно показували не в місті, а десь у лісі, де дачі. А зараз це буде в місті, відкриття пройде в Юрьевце, там, де виріс Тарковський, і буде великий концерт.

Іван Кудрявцев Добре, що фестивалі притягують місцеві таланти, але, якщо дозволите, ще два слова про сміливості. Дивіться, Голлівуд може дозволити собі їздити по всьому світу, де є дуже розвинені кинобазы (Марокко, Румунія, Угорщина). Вони можуть дозволити собі міняти локації, як рукавички, бо куди б вони не приїхали, там їх чекають і дуже хочуть. У Росії з кинобазой все туго. Є кілька міст, де вона в зародковому стані, і всього три-чотири міста, де вона розвинена. Ви відправляєтеся в експедицію, про кинобазе особливо не думаючи. Ви б закликали сьогоднішніх режисерів знімати, там, де немає кинобазы? Поїхав ж Попогребський знімати «Як я провів цим літом» на Чукотці, де людської щось бази ніякої немає…

Сергій Бодров І я дуже схвалюю такий підхід. Умовно кажучи, ти приїжджаєш в Алма-Ату, там є все обладнання, береш його і їдеш на Іссик Куль, і там знімаєш кіно. Я перше кіно там зняв. Тому я думаю, що бази — це така умовна річ. Є транспорт: поклали все і поїхали.

Іван Кудрявцев Ви дворазовий номінант на «Оскар». Вам будь готовий приділити увагу. Наскільки це вас демотивує, розхолоджує? Або навпаки, надихає?

Сергій Бодров Коли це сталося в перший раз, з «Кавказьким бранцем», дійсно, відкриваються всі двері, починаючи від Спілберга, будь студії — вони всі тебе вже бачили, все подивилися. І їм цікаво. Знання англійської? Я розмовляю англійською, але маса людей говорить з акцентом — це їм не страшно. Якщо ти можеш жартувати англійською, коротко розповісти історію, яку ти хочеш зняти, цього їм досить. Спочатку мені не хотілося схибити. Маса всього. Ось, знімай про генерала на великій військовій базі, там його донька, вона виявилася шпигункою російської. Але мені це нецікаво, я не нічого не знаю про американські військові бази. Так от ще і ще — багато було пропозицій. І раптом мені прислали сценарій про коней. Один відомий французький режисер хотів знімати цю картину, але у нього змінилися плани і він запропонував мені зняти. І ось це було чудово. Я дуже люблю коней, хотів бути жокеєм, я вибрав сам кінь, а не ту, що запропонували. Це дуже важливо для режисера. І я поїхав, і все дійсно було дуже добре. Оператор з Голлівуду був. Причому, коли я їхав на зйомки, мені продюсер з «Коламбії Пікчерз», досвідчена людина, англієць, сказав: «Не бери американця. Вони не вміють знімати в пустелі. Австралійці, новозеландці, англійці — так». І у мене був всього один американець, який з відео чогось там робив. І це було задоволення. У мене був чудовий художник, чудовий оператор, датчанин, між іншим, який зняв «Форма води». Його перша картина була «Мимик» і продюсер Вайнштейн його звільнив, бо ніхто ні чорта не розумів, що він робить. Довго шукали того, хто може доробити, не знайшли, взяли назад його, але він ніколи не простив їм цього, але доробив цю картину. Я побачив її, поїхав до нього в Копенгаген і взяв його в Африку. Це була дитяча картина. Там були свої пригоди, але це була перша ситуація, де я відчував себе абсолютно вільно. А після «Монгола» я відчував себе зовсім вільно: я знав, що можу знімати різне кіно, і ніяких проблем не було. Була така впевненість у професії.

Фрагмент фільму «Кавказький бранець»
Іван Кудрявцев Коли тобі відкриваються всі двері, треба бути дуже розбірливим… Я чув назву двох ваших нових картин — «Калашников» і «Монгол 2».

Сергій Бодров Їх більше. «Калашников» — це мені запропонували написати сценарій, більше двох років тому. Я взяв сценариста, Анатолія Усова, він дуже добре знає військову тему, він писав Андрону Кончаловському «Ближнє коло», і у нього було кілька дуже хороших військових картин, сам він з військової родини. Потім до нас приєднався молодий сценарист, який написав сценарій «Як Вітька Часник…». Дуже мені сподобалася картина. Я був у журі фестивалю в Лос-Анджелесі, вона там якимось чином опинилася, я вибив для неї режисерський приз за найкращий дебют. Для мене це дуже важливо. Я довго працюю над сценарієм, роблю кілька варіантів.

Іван Кудрявцев Я, до речі, часто питаю, як ви працюєте над сценарієм, який ваш розпорядок? Ви як Хемінгуей, змушуєте себе присвятити цьому фіксовану кількість часу (він писав, що не дописує спеціально щось, залишаючи на завтра, тобто, хоче добити епізод, але немає, зупиняється, щоб було бажання)?

Сергій Бодров Якщо говорити про Гемінґвея, то він був великий професіонал. У мене все по-іншому. Кілька картин я зняв за своїм сценарієм, але потім зрозумів, що цього замало — потрібна чужа кров. Тому що коли це твоє, ти як би зняв цю картину в голові, а новий сценарист — це мені ще чогось не вистачає тут.

Репортаж зі зйомок фільму «Калашников»
Іван Кудрявцев Є молодий режисер Антон Більжо. Він зняв класну картину «Амбівалентність», вона теж була на фестивалі «Вікно в Європу» у Виборзі, а до цього я його фільми не розумів. Ми знайомі з ним з журфаку, він старший за мене на кілька курсів. Знаємо один одного давно. І він знімає картину, кличе подивитися, і як це буває, запитує: «Ну як тобі?». А ти шукаєш слова, тому що не хочеш людини поранити. Намагався щось хороше сказати про фільм, але весь час розумів, що я шукаю їх. А тут я побачив картину і був абсолютно вражений, тому що побачив незбиране сильне висловлювання чоловіка, у якого до 39-ти років нахворіли якісь речі. І я йому кажу: «Що трапилося? Ти мене вибач, але мені всі твої попередні картини не сподобалися». «А ти знаєш» — говорить, — «Я був лише режисером на цій картині. Сценарій — не я, продюсер — не я, слава богу».

Сергій Бодров Так, буває, трапляються такі сценарії. Один такий сценарій був. Його всі в Голлівуді знали, це написав сценарій чоловік, який просидів 24 роки. Бандит, зломщик, наркоман. А в тюрмі там не дозволяють заробляти гроші. Тобто він не може цей сценарій продати. Але у нього були приятелі-журналісти, і він їм віддав. Але не важливо. Гас Ван Сент зняв картину «Навіть дівчата-ковбої іноді сумують» за його романом. А цей роман він написав про тюремну життя. І я раптом зрозумів, що якщо тобі 20 років сидіти, то це нормально — гомосексуальні відносини. Тому що ти хочеш любити. По-друге, наркотики — це нормально, тому що без наркотиків ти зійдеш з розуму. І це все встає на свої місця і чудова історія виходить. Бандит написав чудовий сценарій. І я вже майже знайшов все, але я поїхав в Африку і досі ніхто не зняв кіно.

Іван КудрявцевТак що «Калашников»?

Сергій Бодров «Калашников» так. Ми стали всі разом писати сценарій. Дуже цікава історія, цікава людина. Мені пощастило, я з ним зустрівся, це було в 98-му році в Кремлі на вручення державної премії. Він теж отримав премію, на 50-річчя автомата Калашникова. Всім Нам дзвонять і кажуть, щоб приходили з пластиковими пакетами. А ця грошова премія. Видавали в доларах дрібними купюрами: 1 долар, 5, 10 доларів. І ось з пакетами прозорими ми стоїмо з колегами в черзі, і підійшов Михайло Тимофійович. Постояли ми хвилин двадцять, поговорили. І так склалося життя, я ніколи не думав, що опинюся учасником цього проекту. І дуже цікава доля. Це ніде такого не побачиш. Він п’ятдесят з гаком років мовчав, хто він такий. Його ніколи не підпустили б до якихось автоматів, тому що він з розкуркуленої сім’ї. І вони були ніякі не кулаки: він з родини з 18-ма дітьми, він 17-ї. Працюють, пашуть, а потім 28-й рік, або 30-й, і їх розкуркулюють. Старші брати і сестри, хто встиг одружитися, зникли, все забрали — і на північ Сибіру, де Макар телят не ганяв. І батько, помираючи, каже йому: «Міша, біжи!». Йому 14-ть. А він розумний хлопець. Зрозуміло, що якщо бігти, тебе завтра схоплять. А він умілець, і з каблука чобота вирізає печатку сільради, один в один. А в сільраді є друкарська машинка. І там йому приятель пише дозвіл на виїзд, фальшивку. І ось з цією фальшивкою і з цим приятелем вони біжать. В них стріляють. І він просить милостиню на станціях, тому що немає грошей. І він це все розповідає вже глибоко старою людиною. Якісь жебраки там сидять і кажуть: «А ти не соромся, синку, шапку зніми, і будуть подавати тобі». Нещодавно Я йшов по підземному переходу біля Слов’янського бульвару, і старенька сидить і на гармошці грає, і співає чудово. А це конструктор. Таких конструкторів у світі більше немає, хто просив милостиню. І він з цим жив. А це дуже цікаво, коли у людини є таємниця. У нього дружина померла в 55 років. Я думаю, вона його запитала одного разу: «Міш, хто ти такий, звідки ти?». Я думаю, він би розповів їй правду. Тому що, я думаю, вона розділила з ним цю таємницю, бо він мужик захоплений, у нього автомат і ось це все, а вона про це весь час пам’ятала: заберуть, не заберуть. І я думаю, у мене така думка, що від цього вона і померла рано. Значить, є характер такий: впертий і в теж час дурником міг прикинутися. І він-то думав, що ось його на фронті було поранено, демобілізували, і він ось-ось піде і зробить цей автомат (а перші місяці війни — одна гвинтівка на трьох). Відразу нічого не вийшло. Вісім років випробувань, конкурсів, а там генерал Дегтярьов, Шпагін, а він полуграмотный людина, не вмів креслити, але у нього башка працювала.

Іван Кудрявцев На цей бренд точно клюнуть в світі.

Сергій Бодров В світі точно клюнуть. У нас поки що не клюють. Я це знаю на сто відсотків. Кого не спитай — «А ось Калашников…». Але ніхто не знає, а що за людина був.

Іван Кудрявцев Про «Монголе 2» розкажіть. Я не очікував взагалі, що буде «Монгол 2».

Сергій Бодров Як би хотілося. У першому фільмі мені було цікаво, а хлопчик — яким він був у дитинстві? Чингісхан. Історія виявилася цікавою. Батька отруїли. Сирота. Взяли в полон. Раб був. Вже цікаво. Потім Сергій Сельянов сказав: «А чого про хлопчика, давай трохи далі зробимо». І я зрозумів, правильно, треба трохи далі зробити. А зараз хочеться останні роки життя зробити полководця. І це правильно. Він вже знає, що йде, і приймає останні рішення: хто буде наступником? Остання битва, остання любов. І звичайно дуже цікаво, що до цих пір не можуть знайти могилу. У монгольських степах біля якоїсь гори зарили труну. П’ять тисяч коней — туди-сюди, туди-сюди. Знайти практично неможливо.

Іван Кудрявцев Мене дуже хвилює, чий це буде фільм? Зрозуміло, що Сергія Бодрова. Але чий він буде з прав? Російський фільм?

Сергій Бодров Ні, я думаю, що в Росії не зможу зібрати цих грошей. Це Китай. І я думаю на роль старого Чингісхана взяти китайського актора.

Іван Кудрявцев китайські Гроші. Продюсери, відповідно, будуть китайці?

Сергій Бодров Частково. Є інтересу у німців, є в американців. Поки просто застряг сценарій в Міністерстві пропаганди Китаю. Там є Міністерство пропаганди, що дивиться все в порядку.

Іван Кудрявцев Дивно, що китайці звуть знімати фільм про свого героя, про свою легенду російського режисера. У них Чжан Імоу зняв «Тінь», зараз виходить в прокат, а тут Сергій Бодров. Про це і хочу поговорити. Дивіться, китайці вже обігнали увесь світ, і китайський кінематограф дуже добре працює на внутрішньому ринку, але коли я дивлюся те, що вони виставляють на міжнародні продажі, я розумію, що цього кінематографу потрібно ще років десять, щоб за рівнем зрілості наздогнати Росію, Францію. Зараз буду перераховувати: Звягінцев, Кончаловський, Лунгін, Бодров, Биків, Герман, Бекмамбетов — це режисери, яких чекають на міжнародних фестивалях, це режисери, яких знають в Голлівуді. Чому так мало представників нашої кінематографії на світовій арені? Вам не нудно всімох?

Сергій Бодров Немає, розумієте, у кожного різна доля. Тимур, я його знаю, талановитий, чудова людина, але мозок у нього абсолютно американський, хоча два рази дві його великі американські картини не вдалися. Але він абсолютно спокійно до цього ставиться, і він пішов у зовсім інший формат — онлайн. Від 120-ти мільйонів до, умовно кажучи, п’ятисот тисяч доларів. І мені це дуже подобається. Він просто продюсер такий. Ми з ним хотіли працювати над «Часом перших», але мені сценарій не дуже подобався, а він не погоджувався переписувати. А потім впав курс, і все в два рази менше стало. Там бюджет залишився, тому він зняв. Але мені була цікава доля Леонова: розкуркулення, батька посадили, село прибігла і пограбувала сім’ю, потім його відвезли в шахтарське селище, і вони жили всі в якійсь маленькій кімнатці, а він працював на м’ясорубці — прокручував м’ясо мешканцям цього будинку. Ось це мене цікавило. Космонавт-то він чудовий, але звідки він узявся? Це як з Калашниковим. З цього списку, який ви зараз сказали, я будуть відвертий, не у всіх вийде. Швидше прийдуть молоді люди, несподівані, і у них все відбудеться. Тому що в Голлівуді люблять молодих, і це завжди цікаво. Чому мало, складно відповісти на це питання.

Іван Кудрявцев З іншого боку, чому мало? Це цілий Бодров, цілий Кончаловський, цілий Лунгін. Це не мало, це ого-го. В свій час у нас був один Калатозов і єдина «Золота пальмова гілка». Меньшов, так, з «Оскаром». Сергій Володимирович, я вас ось про що попрошу. Формат, в якому ми записуємо наше інтерв’ю, це не тільки програма «Індустрія кіно», але і наша передача в інтернеті «Фільм Бро» (натхненна назвою киносайта «Фільм Про»). «Фільм Бро» в нашому розумінні — це у кожного є така людина, яка завжди може підказати, що подивитися, той, смаку ти довіряєш. Хто ваш «Фільм Бро» і що він вам порадив? Або вона.

Сергій Бодров Значить, нещодавно я подивився фільм Павліковського «Холодна війна». Я почав спочатку дивитися вдома і щось мені (а я був готовий, що це шедевр) не зайшло — довго, претензійно. І взяв картину Павліковського, яка мене з першого кадру вбила. Значить, чорно-біле кіно, три цигана стоять і співають з нерухомими особами. І ти хочеш це дивитися. Дуже сильна картина. В Америці у мене є бро, як у тебе. Він іранський вірменин, і він теж кличе мене бро. Він набагато молодший за мене і кілька років тому він отримав премію оскарівської академії в конкурсі сценаріїв з вулиці (приз 35 000 доларів). І ми з ним стали писати сценарії, які дуже вдало продавалися. Не всі пішли у виробництво, правда. Ось важливо мати таку людину. Його звуть Ерік Назарьян.

Іван Кудрявцев Спасибі!

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

269
0

–

Сергій Бодров