Фільм «Магазинні злодюжки» – переможець Каннського кінофестивалю-2018 — виходить у прокат. Відгуки критиків

Опубликовано 21.11.2018 автором discocsid

Фільм «Магазинні злодюжки» виходить в російський прокат. Вітчизняні критики, незважаючи на позитивні оцінки, зійшлися на думці, що нова робота режисера Хірокадзу Корээды не є чимось екстраординарним, і її нагороди не цілком виправдані.

У центрі сюжету фільму «Магазинні злодюжки» лежить історія сім’ї бідного японського робітника, яка живе лише на пенсію бабусі. Щоб зводити кінці з кінцями, члени сімейства іноді крадуть в магазинах. Одного разу, повертаючись додому після чергової справи, глава сімейства зустрічає на вулиці маленьку дівчинку і, не сумніваючись у правильності свого рішення, запрошує її додому. Незважаючи на те, що дружина зустрічає дівчинку не дуже радісно, вона все-таки погоджується прийняти її. Хитке фінансове становище не заважає щасливому життю, але все змінюється в той момент, коли вони бачать по телевізору репортаж про їх згубилася гості.

Трейлер фільму «Магазинні злодюжки»

Валерій Кичін («Російська газета»):

Втім, навіть якщо б я захотів переказати сюжет картини, це у мене не вийде: за видимості там нічого не відбувається. Люди готують їжу, їдять, зі смаком втягуючи гарячу локшину, миються в чані, дівчинка підробляє в подобі піп-шоу, дітки непомітно ростуть, стара бабуся стає ще старіше і врешті-решт вмирає. Чому б не поцупити і її пенсію? — міркує вдячний син, і бабусю ховають потайки, не повідомляючи про своє горе владі. Та й горя особливого немає: тут всі почуття немов притуплені, люди просто живуть, як живуть, як їдять і дихають. Іноді дозволяють собі трохи радості — скупатися в морі, наприклад. Видиме благополуччя, звичайно, розпадеться, як весь цей картонний будиночок. Тому що привласнення чужої дівчинки — це викрадення людини, злочин. Попутно з’ясується, що і зв’язку тата і сина теж не зовсім споріднені. І вийде якраз те, що сформульовано в слогані: дружне сімейство скріплено тільки темними справами. Не осуд. Констатація. І співчуття. Адже все навіяно газетними хроніками — а люди на злочини йдуть не від хорошого життя».

Антон Долін (Meduza):

Шокуюче жорстке і при цьому позбавлене епатажу дозвіл сюжету піднімає консервативних з точки зору стилю «Магазинних злодюжок» над багатьма іншими, навіть більш виразними і індивідуальними, фільмами на схожу тему. Можна зрозуміти не тільки членів сім’ї Сибата, але і членів журі каннського, обрав з усіх конкурсних картин саме цю скромну і, ймовірно, недосконалу, але пронизливо точну і правдиву».

Єгор Бєліков (ТАРС):

Простіше кажучи, це розумне і цікаве кіно, яке при цьому майже ніяк не дратує глядацькі рецептори. І нагородження цього фільму «Золотою пальмовою гілкою» виглядає як рішення хоч і не помилкове, але все ж боягузливий. Такого не чекаєш від журі, очолюваного Кейт Бланшетт, в якому жінок було більше, ніж чоловіків (а значить, від них очікувалося якесь рішення в дусі фемінізму, наприклад, нагородити фільм жінки-режисера), у якому складався Андрій Звягінцев, який відомий як людина щиро любить і тонко відчуває авторське кіно».

Аліхан Исрапилов (Cinemaholics):

По-справжньому приголомшливим фільм робить остання третина з її несподіваним сюжетним поворотом, яка збиває глядача з ніг. Здається, будь-який інший режисер волів би закінчити фільм на цьому місці, залишивши глядача в дурні, або підвищити градус моралізаторства, щоб глядач жахнувся від того, яких героїв насправді він встиг полюбити. Однак Корээда — гуманіст із золотим серцем, перевертає звичне уявлення про те, якою повинна бути сім’я. В його всесвіту будь-яка людина заслуговує надії на краще, навіть якщо це злодій, брехун або вбивця».

Марат Шабаєв («Кіноафіша»):

В момент, коли хлопчик Шота навмисне дозволяє поліції себе зловити, розкривається правда, яка витала довкола цієї родини неясними натяками. Хірокадзу Корээда перевертає фільм, задаючи йому нову тональність – відкрито співчутливу по відношенню до героїв. Персонажі виявляються ізгоями, до яких суспільство і владні структури ставляться підозріло і з зневагою. З усієї попередньої фільмографії «Магазинні злодюжки» більше всього схожі на фільм «Син батька» (2013), що отримав у Каннах приз журі. У підсумку свіжоспечений переможець Канн виявляється хорошим і добрим фільмом з сумним кінцем – шкода тільки, що ця тиха і досить консервативна подача матеріалу не зовсім поєднується з тією ідеєю, що несуть в собі «Магазинні злодюжки»».

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

602
0

–

Магазинні злодюжки

Хірокадзу Корээда