Фільм «Курськ»: в чому його відмінності від реальних подій

Опубликовано 02.07.2019 автором discocsid

У російський прокат вийшов бельгійський фільм «Курськ» режисера Томаса Вінтерберга і продюсера Люка Бессона – європейський погляд на події серпня 2000 року, що відбулися в Баренцевому морі. Аварія на атомному підводному човні «Курськ» назавжди залишиться в пам’яті не тільки близьких загиблих, але і всіх росіян. Винтенберг зняв фільм по книзі журналіста Роберта Мура «Час помирати», який взяв за основу офіційну версію подій (вибух торпеди на борту підводного човна). Автори шанобливо поставилися до цієї сумної сторінки нашої історії. Ми розібралися, що ж у фільмі показано інакше, і найважливіші відмінності проілюстрували документальними кадрами.

Побут

Автори фільму-катастрофи «Курськ», на відміну від авторів серіалу «Чорнобиль», не намагалися максимально точно показати умови життя росіян. Селище Видяево з однойменної базою Північного флоту показаний у фільмі Томаса Винтенберга надто гламурно, а будинки, в яких живуть головні герої, – дуже акуратні. В реальності все було трохи по-іншому. Зверніть увагу на аматорське відео, опубліковане на YouTube в 2018 році. Якщо вірити коментарям під відеороликом, порівняно з 2000 роком у селищі стало веселіше.

Anar Gashimov: «Видно 19 років стало по веселея, хоч пофарбували будинку і навіть асфальт в деяких місцях новий»

Селище Видяево, серпень 2018 року

Головні герої

Головними героями фільму є Аверін Михайло і його дружина Тетяна. Це вигадані люди, але їх прототипами стали капітан-лейтенант Дмитро Колесніков з дружиною Ольгою. У картині у пари вже є одна дитина – хлопчик років 7-8, а сама Тетяна була вагітна другою. В реальності ж Ольга і Дмитро одружилися за півроку до останнього виходу «Курська» в море – і в цей момент Ольга чекала появи на світ первістка.

Перші чутки

Тривога за своїх, за тих, хто в морі, — постійний супутник матерів і дружин містечка підводників. Інформація про серйозної ситуації, ледь досягнувши берега, поширюється блискавично і на жителів селища скрізь: у дворі, на дитячому майданчику, в гостях. Так, в інтерв’ю каналу Russia Today Наталія Ерахтина, вдова іншого підводника, Сергія Ерахтина, розповіла, що про НП на «Курську» дізналася від свекрухи.

Наталія Ерахтина про те, як у знала про катастрофу і перших думках. Інтерв’ю Russia Today
У фільмі головна героїня дізнається про те, що з човном «Курськ» щось не так, на дитячому майданчику, куди приходить забирати сина. Не на жарт перелякавшись, Тетяна біжить в Будинок офіцерів, де сподівається дізнатися хоч щось, але там їй ніякої інформації не дають. Те ж саме говорить у своєму інтерв’ю Наталія Ерахтина – на той момент даних не було. Згідно з офіційною версією, в перші години після вибухів на «Курську» екіпаж був ще живий, – нібито зв’язок з уцілілими встановили по радіо. Потім з’являється інформація, що насправді мова йде лише про перестукивании. Радіо у фільмі, до речі, не згадується зовсім, а ось стукіт кувалди, разносящийся під водою, дійсно, чути. За словами Наталії Ерахтиной, спочатку дружинам підводників говорили, що постраждали підводному човні забезпечують киснем і харчуванням, на ділі, звичайно, цього не було – в той момент відповідальні особи лише намагалися підступитися до лежачого на дні «Курська».

Перший новину про «Курськ» в ефірі програми «Вести». Уривок з документального фільму «Серпень» Аркадія Мамонтова

Рятувальна операція

Керівництво російського флоту вже знало, що з «Курськом» щось трапилося, тому що підводний човен перестала виходити на зв’язок. Поступово до місця трагедії почали стягувати рятувальні судна, на одному з яких знаходилося спеціальне обладнання – міні-батискафи, здатні опуститися на глибину, на якій лежала російська атомна підводний човен. Достеменно невідомо, коли саме було прийнято рішення відправити такий батискаф на глибину – у фільмі спочатку за допомогою потужних гідроакустичних систем чують стукіт кувалди (екіпаж означає, що в човні є живі), а вже потім відправляють рятувальний корабель. Чи чули в реальності цей самий стук – не ясно.

Робота батискафів. Уривок з документального фільму «Серпень» Аркадія Мамонтова
На жаль, рятувальна місія обертається провалом – на люку дев’ятого відсіку, в якому знаходилися люди, виявляють тріщину. Пошкодження металевої обшивки підводного човна не дозволяє міні-субмарині «присмоктатися» до люка – немає герметичності. У фільмі ж все списують на несправність рятувального обладнання – намагаються його полагодити, посилаючись на те, що міні-субмарина досить стара. Було кілька спроб спуску, які успіхом не увінчалися.

Тріщина на люку дев’ятого відсіку. Уривок з документального фільму «Серпень» Аркадія Мамонтова

Боротьба за виживання

Згідно з офіційною версією подій, підводники, що врятувалися в десятому відсіку, жили ще близько 8 годин після вибухів. У фільмі же час йде інакше: автори вважали, що могло пройти кілька днів. Саме це припущення авторів робить можливою сцену у фільмі, де вижили підводники Курська криками і радістю зустрічають рятувальну субмарину, яка намагається пристикуватися до їх люка. Далі йдуть роздуми на тему – чим саме займалися підводники в цьому дев’ятому відсіку? Володимир Шигин, капітан 1-го рангу, у своїй книзі «АПРК «Курськ». 10 років потому. Факти і версії» пише, що в дев’ятому відсіку не було аварійного освітлення, але при цьому можна було скористатися аварійними ліхтариками. У фільмі освітлення «Курська» працює, а записку Дмитро Колесніков (у фільмі – Михайло Аверін), текст якої глибоко шокуватиме людей по всьому світу, пише при світлі.

У реальному записці сказано, що пише він її в темряві:Тут темно писати, але навпомацки спробую! Шансів, схоже, немає, %10-20. Будемо сподіватися, що хоч хто-небудь прочитає. Тут списки л/з відсіків, які знаходяться в 9-м і будуть намагатися вийти. Всім привіт, зневірятися не треба».
Немає документально підтверджених даних, що саме робили підводники для підтримки життя. Автори фільму припускають, що вони відшукали спеціальні картриджі для системи регенерації повітря – тому і протрималися так довго. У реальності ці доводи нічим не підкріплені – подробиці катастрофи будуть засекречені ще мінімум десять років. Володимир Шигин в книзі «АПРК «Курськ». 10 років потому. Факти і версії» пояснює, що коли підводний човен вдалося проникнути водолазам, відсік був практично на 99% заповнений водою. Частина тіл виявилася з ознаками отруєння чадним газом, але декілька з них були з сильними ушкодженнями. Імовірно, хтось із підводників впустив у воду, змішану з маслом, пластини регенерації – у цей момент стався вибух. Ті, хто знаходився поряд з системою регенерації повітря, загинули миттєво. Інші вимушено пірнули під воду, але коли спливли, жити їм залишалося лише кілька хвилин. Спалахнув у результаті вибуху пожежа випалив увесь кисень. Такої ж версії дотримуються і автори фільму.

Трейлер фільму «Курськ»

Іноземна допомога

20 серпня 2000 року, на восьмий день після аварії, командування вдався до допомоги зарубіжних колег: в зону пошуку допустили норвезьке судно Seaway Eagle, чиї водолази на наступний день змогли не тільки опуститися на задану глибину, але і за допомогою спеціальних ключів відкрити люк. Живих всередині вже не було.

Робота норвежців і відкриття люка. Уривок з документального фільму «Серпень» Аркадія Мамонтова
У фільмі місія порятунку була покладена на британський корабель. Але це не є помилкою: англійці в числі інших запропонували нашій країні свою допомогу. І в «Курську» британці являють собою узагальнений образ країн, які запропонували свою допомогу Росії.

Реакція влади

2000 рік, коли сталася катастрофа на АПЧ «Курськ», був першим роком президентства Володимира Путіна. Він прибув у Видяево 22 серпня, на наступний день після того, як норвежці відкрили люк дев’ятого відсіку і зрозуміли, що весь екіпаж підводного човна загинула. Однак у фільмі російський президент не згадується – з дружинами підводників спілкується високопоставлений представник російського флоту, адмірал. І саме з них починається перестрілка в залі Будинку офіцерів, в якому жителі Видяево в черговий раз зібралися, щоб дізнатися щось про своїх близьких. В реальності жінки, чиї діти і чоловіки перебували на «Курську», спробували заперечити саме президенту.

Володимир Путін і дружини підводників. Уривок з документального фільму Аркадія Мамонтова «Курськ. 10 років потому»

Фільм-застереження

«Курськ» задуманий авторами не як класичний фільм-катастрофа, а, швидше, як фільм-застереження. В інтерв’ю «Кинопоиску» Люк Бессон зізнався, що взявся за проект, тому що побачив у цій історії важливе для сучасного світу послання».

Мене зовсім не цікавило, з чиєї вини це сталося, хто у влади, яка ідеологія за всім цим стоїть. Адже драми, подібні «Курська», трапляються із-за того, що світ влаштований несправедливо і тримається на лицемірстві, жадобі наживи, егоїзмі».
Режисер Томас Вінтерберг в інтерв’ю канадському виданню Tribute зізнався, що цей фільм — заклик до людства.

Сподіваюся, що зростаюче обурення під час перегляду змусить глядачів чинити опір бюрократії, яка здатна розчавити людей.
Фінал фільму відомий всім – 118 моряків, які перебували на підводному човні, загинули. Головним ворогом намагалися вижити в дев’ятому відсіку підводників виявилося час: якого все-таки не вистачило, і яке їм випало жити.

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

583
0

–

Курськ

Люк Бессон,
Томас Вінтерберг,
Володимир Путін