Чи варто дивитися «Джуманджі: Поклик джунглів»: перші відгуки

У прокат виходить оновлена версія улюбленого багатьма фільму 1995 року — «Джуманджі». У новій картині четверо підлітків потрапляють в відеогру, знаходячи нову — дорослу — зовнішність і незвичайні навички. Чи зміг продюсерський проект Дуейна «Скелі» Джонсона, який виконав у фільмі головну роль, хоч трохи наблизитися до оригіналу і навіщо взагалі дивитися нинішню прем’єру, — відповідають російські критики.

Чи варто дивитися «Джуманджі: Поклик джунглів»: перші відгуки

Антон Долін (Meduza):

Для всіх, хто виріс на «Крокодила Данді» і «Роман з каменем», картина Каздана — найкращий новорічний подарунок. Мотивації героїв тут підкреслено і зухвало непереконливі. Головне — весела двіжуха в джунглях і пінг-понг із взаємних приколів. Справедливості заради треба згадати, що в старому «Джуманджі» була чудова меланхолія, якою нова стрічка начисто позбавлена. До фіналу тобі категорично байдуже, що станеться з героями в майбутньому, і ти вже точно не мрієш про сіквелі. Його тепер вже, найімовірніше, і не буде. Однак одноразовий досвід — зіграти в стару безглузду гру і ненадовго впасти в дитинство, — безумовно, варто того, щоб його прожити. Тим більше, купивши квиток в кіно, ви, на відміну від героїв фільму, нічим не ризикуєте».
«Джуманджі: Поклик джунглів». Дубльований трейлер

Ярослав Забалуев («Газета.ги»):

По перших же кадрів «Поклику джунглів» стає зрозуміло, що автори нового фільму на чолі з постановником Джейком Кэзданом спочатку вирішили піти по шляху спрощення оригінального задуму. Не дуже зрозуміло, навіщо було перетворювати настільну гру (які сьогодні чи не більш популярні, ніж в дев’яностих) в восьмибитную консоль, але приміщення дії цілком в Джуманджі – явний і не дуже приємний для чутливого глядача жульнический хід. Фактично, він означає, що новаторський для свого часу сімейний фільм перетворюється в уцененную варіацію на тему Індіани Джонса».
«Джуманджі: Поклик джунглів». Відео «Еволюція» російською мовою

Сергій Сичов (Filmpro.ru):

Перед нами добродушна пародія на комп’ютерні ігри, яка є одночасно і рефлексією, про те, якими б вони могли бути. Або, принаймні, про те, якими вони бути не повинні, тому що ця умовність вже виглядає не винахідливо, а просто нерозумно. Припустимо, діти змушені грати за цими правилами, щоб залишитися в живих, але брати геймпад в руки після цього фільму вже не хочеться. Ніяково.

Зате хочеться більше дивитися кіно, причому, по можливості, такого, де б грали Дуейн Джонсон і Джек Блек, які в цьому фільмі розважаються від усієї душі. Причому Блеку доводиться ще й експериментувати з тембром, тому що він повинен передавати жеманность малолітньої секс-бомби, але залишається чоловічим і інтелігентним, тому що його персонаж – професор. Реакції цих двох акторів швидко стають головним достоїнством фільму, не рахуючи знущань над штампами відеоігор. Для тих, хто не геймер, спостереження за ними стане головним виправданням того, навіщо був куплений квиток на цю картину».

Дуейн «Скеля» Джонсон

Ганна Ентякова («Навколо.Тб»):

Три кити, на яких тримається новий «Джуманджі», – це самоіронія, дуракаваляніе і націленість на підліткову аудиторію. Це трохи кліповий фільм. Він хапається за все одразу і ні на чому не фокусується надовго. Творці трохи жартують про відеоігри і кидають розвивати цю концепцію на півдорозі. Висміюють типажі головних героїв, але зупиняються на найбільш поширених стереотипах. Так, інша справа в тому, що актори їх чудово відіграють і обіграють: і якщо Харт приблизно однаковий у кожному фільмі, то для розкриття комедійного таланту Скелі тут досить багато нових можливостей».

Кадр з фільму

Сергій Оболонков («Кіно-Театр.ру»):

Гіллан, мабуть, виглядала жвавіше і природніше в «Вартові Галактики» — і це при тому, що грати їй там довелося синьошкіру жінку-кіборга. Блек давним-давно зарекомендував себе як хороший комедіант, так і у Джонсона були ролі, що дозволяли продемонструвати комічний талант. У даному ж випадку створюється відчуття, що сценарій просто не дає акторам розвернутися. «Джуманджі» не пропонує нічого, що виходить з ряду геть – і це стосується не тільки дотепів, але і, власне, пригод: джунглі на цей раз вийшли якимись не просто штучними (що начебто зрозуміло: події-то розгортаються всередині гри), але ще і бляклими, куцими, нецікавими. Це не повний небезпек світ, а аналог якогось дешевого луна-парку, який простояв кілька років без належного догляду».
«Джуманджі: Поклик джунглів». Дубльований трейлер №2

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

73182
0

+

–

0

Джуманджі: Поклик джунглів

Джек Блек,
Дуейн Джонсон,
Карен Гіллан,
Джейк Кездан,
Кевін Харт