Буде кіно: В Твері завершилися зйомки військової драми «Прощатися не будемо»

Режисер Павло Дроздов зняв свою картину про одну з маловідомих сторінок історії Великої Вітчизняної війни – тих жовтневих днями 1941 року, коли німці підходили до Калініну, розраховуючи обійти Москву з півночі і вдарити по незахищеному флангу. Новий фільм розповість про те, що творилося в місті, де багато жителів не підозрювали про близькість німців, в той час як частина керівництва вже втекла, про мужність і зраду, про сміливість і легкодухість, а ще про любов, яка не припиняється навіть тоді, коли війна стоїть на порозі. Кожен з героїв стрічки «Прощатися не будемо» вирішує для себе, боротися за приречений місто або втекти з нього.

Буде кіно: В Твері завершилися зйомки військової драми «Прощатися не будемо»

Стилізовані під воєнні роки газетні вирізки — зворушливі сувеніри на пам’ять для всіх членів знімальної групи. Назва фільму «Прощатися не будемо» стало для команди ще і слоганом їх роботи, яка переросла у справжню дружбу. «Не шкодуючи себе знімали в 30 градусний мороз, жертвували обідом, щоб вкластися в графік», — розповідає Олена Чехова, яка зіграла студентку, вступила в ряди ополчення.

Буде кіно: «Прощатися не будемо». «Індустрія кіно» від 24.02.17
У такому єднанні душ, говорять артисти, заслуга режисера. На це кіно тверитянин Павло Дроздов витратив сім років. Сюжетну канву сплів з розповідей своєї прабабусі (вона жила в прифронтовому Калініні в жовтні 41-го), а також спогадів інших ветеранів та свідоцтв істориків. Працюючи в архівах, виявив: дані про звільнення міста від загарбників багато, а от про оборону мало чого відомо.

Павло Дроздов розповів:Я вважав своїм обов’язком, просто необхідністю цю сторінку відкрити, розповісти про те, що місто не був зданий, про те, що люди його захищали. Їх було дуже мало, але вони його захищали. Були і ті, хто втік. Звичайно, ми про це говоримо».

Фото зі зйомок фільму «Прощатися не будемо»

Загадки минулого визначають жанр фільму — військовий детектив. Глядачів чекає двогодинна саспенс, почуття тривожного очікування, нехай віддалено, але має нагадати те, що 76 років тому відчували жителі столиці Верхневолжья, коли ворог був на підступах. «Вдома і стіни допомагають», — говорить Павло Дроздов. Один із символів Твері — покинута фабрика імені Вагжанова — одна з ключових локацій. Там знайшли багато фактурних приміщень, які послужили декораціями. Художник за реквізитом Анна Чернова розповідає, яку гігантську роботу виконали, щоб у цьому крижаному цеху «побудувати» квартиру головного героя. Заводську стіну обшивали гіпсокартоном, на бетон стлали дерев’яні підлоги, тепловими гарматами прогрівали повітря. Наповнення кімнати старовинними речами — результат походів за місцевим блошиних ринках і антикварних магазинах. Достовірність та переконливість тієї епохи — головний принцип фільму «Прощатися не будемо».

Фото зі зйомок фільму «Прощатися не будемо»

Образ головного героя (у якого, до речі, є прототип) втілив Андрій Мерзлікін. Для нього це кіно про життєвий вибір людини, який, як і всі інші персонажі, повинен вирішити: бігти чи під страхом смерті або ж стати на захист міста, який приречений?

Актор розповів про свого персонажа:Це людина, у якого в руках ключі від цього міста, і крім цієї відповідальності, є ще ряд дуже важливих моментів, які він вирішував, що йому потрібно не тільки врятувати місто, але і запобігти тих людей, які йому загрожують.
Творці обіцяють несподівану розв’язку: хто в цій історії насправді герой, а хто зрадник — всі будуть гадати до самого фіналу.

Андрій Мерзлікін на зйомках картини «Прощатися не будемо»

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

4101
0

Не будемо прощатися

Андрій Мерзлікін,
Павло Дроздов,
Олена Чехова