«Богемська рапсодія» вже в кіно. Відгуки критиків

Опубликовано 21.11.2018 автором discocsid

Вітчизняні оцінили кінокритики мюзикл «Богемська рапсодія», ще на етапі зйомок опинився в центрі численних скандалів. По-перше, первісна версія сценарію біографічного фільму про групу Queen і її фронтмене Фредді Мерк’юрі була відкинута, а по-друге, в якийсь момент продюсерам довелося не тільки замінити виконавця головної ролі, але й відправити у відставку режисера Брайана Сінгера. Варто дивитися картину – читайте в нашому матеріалі.

Фільм названий на честь однієї з найвідоміших пісень групи Queen, вперше виданій в 1975 році. Цей трек протягом дев’яти тижнів займав перше місце в британських музичних хіт-парадах. Фредді Мерк’юрі почав роботу над піснею задовго до її виходу – ще в студентські роки, коли навчався в Лондонському інституті мистецтв. У фільмі буде розказана історія не тільки самого Мерк’юрі, але і музичного колективу, пісні якого досі люблять у різних куточках світу.

Трейлер фільму «Богемська рапсодія»

Олексій Литовченко («Російська газета»):

Затьмарюючи собою всіх інших, навпаки, не так вже й складно — харизмою і величезною посмішкою, Мальок не просто зображує Мерк’юрі, а намертво вростає в образ. Кульмінацією цього процесу і одночасно фільму є досконально скопійоване епохальне виступ Queen на фестивалі Live Aid. Там навіть стаканчики точно так само розставлені на роялі. Видовище настільки ж захоплююче, як і безглузде — навіщо дивитися на дублікат, нехай і добре виконаний, якщо оригінал є у вільному доступі? Втім, те ж справедливо і для всього фільму».

Антон Долін (Meduza):

Намагаючись нікого не образити і не вразити, обійтися делікатніше з спадщиною Меркьюрі і його закоханими шанувальниками, продюсери картини перестаралися. Фінальний продукт вийшов акуратним настільки, що здається стерильним. Немає в ньому і помітних слідів авторської присутності. Безумовно, що числиться в титрах режисером Брайан Сінгер — людина неординарного таланту. Можна було б помріяти про те, як його досвід в області фільмів про групах незвичайних людей (від «Підозрілих осіб» до «Людей Ікс») допоможе показати групу Queen в якості такої команди сверхталантливых мутантів, але нічого подібного на екрані немає. Без підказки здогадатися, хто був режисером, неможливо при всьому бажанні. І зрозуміло чому: з Сінгером продюсери теж розплювалися, причому в розпал зйомок, і «Богемскую рапсодію» завершував Декстер Флетчер (поставив, зокрема, непогану спортивну картину «Едді «Орел»), а в якийсь момент в режисерському кріслі, кажуть, виявився навіть сам Брайан Мей».

Сергій Синців («Сеанс»):

Без демонстрації темної сторони кумира не обходиться. Нас запрошують на вечірку з навьюченными кокаїном карликами (як легендарну, настільки і, якщо вірити спогадам близьких, вигадану). Але ненадовго і, здається, тільки з душеполезным наміром показати, як іншим учасникам групи ось це все не подобається: «У нас дружини, діти». Про гомосексуальність Фредді розказано без еківоків і зі всієї художньої толстотой. Під час телефонної розмови з нареченою Мері (Люсі Бойнтон) Фредді ще якось вдається відвести важкий погляд від дупи бреде в туалет далекобійника. І навіть насильне поцілунок менеджера Підлоги Прентона (Аллен Ліч) в момент твори Love of My Life не остаточно вибиває героя з гетеросексуального сідла: «Я написав її для Мері» — «Як скажеш». Але все вже ясненько-понятненько. У тому числі і російській публіці; а для багатьох наших глядачів, судячи з реакції залу на перших показах «Рапсодії», орієнтація героя стала великим ахтунг-сюрпризом».

Вероніка Скурихіна (The Hollywood Reporter Російське видання):

Але основний аргумент «Богемської рапсодії» на користь того, щоб публіка піднесла цей байопік на п’єдестал або хоча б не рознесла на шматки — забійний фінал, за який навіть незадоволений глядач простить всі попередні півтора години. Брайан Сінгер разом з командою акторів покроково реконструюють те саме виступ Queen на фестивалі Live Aid в 1985 році. Цей фінал немов намагається запозичити у Мерк’юрі частинку тієї магії, за допомогою якої музикант змушував співати разом з собою цілий світ. І, судячи з подпевающим глядачам на прем’єрному показі, у нього це вийшло».

Борис Барабанов («КоммерсантЪ»):

Одновимірний і багато в чому поверхневий наратив компенсується дуже емоційними сценами, які фіксують моменти осяяння. Меломани без сумніву оцінять сцени, де Фредді Мерк’юрі домагається найвищих нот від Роджера Тейлора під час запису «Bohemian Rhapsody», Джон Дікон придумує рифф «Another One Bites The Dust», а гітарист Мей пропонує відмовитися від інструментів в ім’я єднання з публікою в «We Will Rock You». Що вже говорити про грандіозний виступ на фестивалі Live Aid 1985 року. Імена безпосередніх учасників подій в титрах фільму гарантують шанувальникам групи достовірність, майстерність ж знімальної групи змушує співпереживати кожній ноті».

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

7813
0

–

Богемська рапсодія

Брайан Сінгер,
Декстер Флетчер