«Тарзан. Легенда»: що кажуть російські критики

На великі екрани вийшов фільм «Тарзан. Легенда» — і російські кінокритики першими оцінили картину, відзначивши її прогресивний підхід до знайомої історії авторства Едгара Райса Берроуза. В іншому думки рецензентів розійшлися.

«Тарзан. Легенда»: что говорят российские критики

«Тарзан. Легенда»: що кажуть російські критики

СТАНІСЛАВ ЗЕЛЬВЕНСКІЙ ДЛЯ «АФІШІ»

Фігуру Тарзана прийнято тлумачити як ультраконсервативную: мовляв, білий чоловік — він і в Африці цар звірів. Сценаристи «Легенди» з цими вступними нічого вдіяти не могли, але в іншому намагалися бути максимально прогресивними. Єдине зло тут — європейський колоніалізм. А все африканське, відповідно, гарний — навіть ворог Тарзана в леопардовій шапочці».

СЕРГІЙ СИЧОВ ДЛЯ «ФІЛЬМ ПРО»

Основний сюжет б’є відразу за декількома напрямками. Чоловічої аудиторії пропонується екшн з бійками, жорстокими умерщвлениями і просто натуралістичними сценами начебто отстреленного заради жарту вуха. Чорний гумор і роздуми про згубні наслідки невмотивованого насильства – це теж для справжніх чоловіків. Окремий бонус – історичний план фільму, що розповідає про бельгійському короля Леопольду II, який вирішив в кінці XIX століття влаштувати в Конго військову диктатуру, для чого використовував працю рабів. Про те, що американці до цього самі з задоволенням купували чорношкірих з Конго для своїх плантацій, у фільмі замовчується, зате народ банту, що населяє країну, у фільмі показується дуже мальовничо: жінки весь час співають, а чоловіки або відважні воїни, або поліглоти і мудреці».

денис рузаев для timeout

Так, «Тарзан. Легенда», який оперує ордами CGI-мавп і бравурним, ефектним екшеном, природно, видає бажане за дійсне, пред’являючи нещасним африканцям ідеального білого спасителя – але це солодка, доречну, сприяє засвоєнню правди брехня. Як інакше протягнути в мультиплекси фільм, в сутності, що оповідає про справжнє колоніальному геноцид?»
«Індустрія кіно» про фільм «Тарзан. Легенда»

борис іванов для film.ru

Картина не занурюється у політичні нетрі і переважно розповідає про протистояння Тарзана і Леона Рому, але все ж нагадує про конголезькому геноцид, який наприкінці XIX століття забрав життя мільйонів африканців. Вона малює на куди більшому за розміром полотні, ніж порівняно камерний диснеївський мультфільм «Тарзан» 1999 року, і зіштовхує заголовного героя з мавпами, то з африканцями, то з європейцями».

іван чувиляев для «фонтанки»

Перше, що кидається в очі в новому «Тарзана» – кількість цитат. Ні, не з минулих стрічок про лорда в джунглях. Єйтс підбирає виконавців ключових ролей — головного союзника героя та антагоніста — саме за принципом впізнанності образу, його укоріненості у масовій свідомості. Вальц хоча і грає бельгійця, але явно і старанно копіює малюнки ролей свого земляка, німця Клауса Кінскі: Агірре, Фитцкаральдо. Психопат в джунглях, постать у білому вбранні на тлі дикої природи».

іван гіреїв для видання «ваш дозвілля»

Автор пізніх (і не гірших) серій «Гаррі Поттера», Девід Йейтс — швидше режисер-марафонець, ніж спринтер, і в короткому за жанровим мірками 109-хвилинному «Тарзана» зазвичай запрягає неспішно. З пригодницької казки картина обертається то чоловічий історією про антиподів-напарників, то раптом актуальним політичним трилером (США розпікає Брюссель за недалекоглядну політику в колоніях)».
Трейлер фільму «Тарзан. Легенда»

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

368
0

+

0

Тарзан. Легенда