«Собібор» з Хабенським вже в кіно. Відгуки критиків

Опубликовано 03.12.2018 автором discocsid

3 травня в російський прокат вийшла військова драма «Собібор» – дебютна режисерська робота Костянтина Хабенського, в якій він же виконав головну роль. Фільм, заснований на реальних подіях, розповідає історію єдиного бунту, що спалахнув у таборі смерті Собібор у 1943 році.

Андрій Плахов («КоммерсантЪ»):

Західне кіно в особі найбільших його майстрів знайшло свій підхід до табірної теми. Історична правда настільки жахлива, що сценаристи і режисери воліють перетворювати її в екшен, в духоподъемную казку і навіть в комедію (нехай і з приставкою «трагі-«). Костянтин Хабенський поки що не має великого досвіду в режисурі, але він проявив сміливість, зважившись без будь-якої жанрової аранжування зазирнути в ту безодню зла, якої немає вичерпного пояснення. Його фільм сповнений жорстокості (в тому числі і з боку повсталих), яку не прийнято показувати в кіно, якщо вона жанрово не препарирована. Тому картину дивитися важко, і легко уявити, як важко було її знімати. Історики напевно знайдуть у «Собіборі» похибки проти реальної фактури і образів героїв, але інтуїція допомогла автору в головному висловитися правильно і без кон’юнктури».

Ігор Карєв («Аргументи і факти»):

Вийшов страшний фільм. Авторам вдалося показати байдужість, з якою нацисти здійснювали масові вбивства. Адже для них це була всього лише робота. І непроникне обличчя Крістофера Ламберта (він зіграв начальника табору Карла Френцеля) дуже підійшло до загальної обстановці кривавого божевілля. Вдалося передати атмосферу страху, що охоплює звичайної людини, який раптово опинився всередині бездушної машини смерті. Показати, в кінці кінців, як далеко не герой дає надію на порятунок іншим людям, з якими його звела доля. Далося це, здається, дуже копіткою працею — на прем’єрі в Москві Хабенський розповідав про тридцять з гаком варіантах монтажу, але це справи кінематографічні, з точки зору яких свій перший режисерський досвід він витягнув все ж не до кінця. У фільмі занадто затягнуте передмова, є сцени, які нічого не дають сюжетом. Крім того, «Собібор» заявлявся як розповідь про втечу і його організатора, а вийшла картина про самому таборі смерті, в якому до образливого мало власне Хабенського. І, відповідно, Печерського теж».
Трейлер фільму «Собібор»

Стас Тыркин («Комсомольская правда»):

Зрозуміло, розповідаючи цей героїчний сюжет глядачеві, який вже бачив, крім усього іншого, «Безславних виродків» Квентіна Тарантіно (теж на тему відмови євреїв бути рабами і пробудження їх бажання самим вбивати фриців), автори фільму не можуть обійтися без романізації або романтизації історії. Так, наприклад, Хабенський разом зі сценаристами намагається зрозуміти головного негативного героя, фашистського полковника Карла Френцеля у виконанні міжнародної зірки Крістофера Ламберта («Горець»). Нацистський офіцер знущається над ув’язненими не з загального демонізму, а тому що мотивований на ненависть глибоко особисто: він мстить всім євреям за те, що його дівчина, єврейка, коли його кинула. Хабенський-режисер розуміє, що йому як акторові необхідний сильний супротивник-партнер, і не шкодує фарб для його створення. Печерського він з усією властивою йому харизмою грає людиною, чия чаша терпіння вже вщерть переповнена, і потрібна лише крапля, що стався вибух».

Лариса Малюкова («Нова газета»):

Складно говорити про цю роботу. З одного боку, повагу і подяку викликає бажання розповісти про маловідому сторінку історії. Настільки докладно і відповідально спробувати відтворити атмосферу табору, і саму жахливу механіку «остаточного вирішення єврейського питання». Нестерпність буття «працівників вбивства», істеричність і «веселі» звірства офіцерів — як повсякденність, коли батіг — позбавлення від кулі або «душовою» (до речі тема изуверств українських «травників» у фільмі делікатно замовчується). Цікаво стежити за підготовкою повстання, його здійсненням («Навчили вбивати євреїв!») Є відмінні сцени. Навіть фінальні титри не прикрашають історію (звичайна практика для новітнього псевдоісторичного російського кіно, на кшталт «Танків», які ще йдуть на екранах), повідомляють правдиву інформацію про втечу. Про долю втікачів (Близько 80 людей загинули під час прориву. На волі виявилося понад 300 в’язнів, гітлерівцям вдалося виявити і знищити близько 170 осіб). Про відданих поляками. Про післявоєнної драмі Печерського».
Трейлер фільму «Собібор»

Борис Іванов («Фільм.Ру»):

В цьому таборі, як і в будь-якому іншому, укладених без всякої причини катували і били, а розстріляти єврея для нацистів було простіше, ніж висякатися. І «Собібор» проводить левову частку екранного часу, зображуючи випробування, яким піддаються нещасні. Хабенський не смакує біль і кров, але дивитися картину все одно важко, тому що вона громоздит один кошмар на інший, майже не даючи глядачам перепочинку. При цьому найбільш моторошним виявляється божевілля есесівців, сп’янілих абсолютною владою і уявляють себе вищими істотами за межами моральності і моралі. Нацисти у фільмі як скажені собаки – вони в будь-який момент можуть взвиться і вчепитися в горло, хоча укладені з усіх сил намагаються їх не провокувати. Навіть ті, хто, як Печерський, потрапив у табір з фронту, а не з гетто, не наважуються прямо протистояти фашистам, оскільки знають, що за непослух будуть розстріляні не лише винні, а й невинні. Тому підпіллі готує загальний втеча – це єдиний шанс на виживання».

Віра Аленушкина («Кіноафіша»):

Що ж стосується режисерського дебюту Костянтина Хабенського, то він з’явився як не можна вчасно. І ось чому. На прес-конференції Костянтина Юрійовича запитали, для чого і навіщо він зняв «зле кіно». Мовляв, немає в ньому духоподъемости і б’є через край оптимізму. А, як мені здається, таке питання не випадковий. Просто ми вже всі звикли до фільмів, у яких війна – лайтовое пригода для підлітків, подібність комп’ютерної стрілялки. І де ворог туп і безпорадний, а наші доблесні герої виходять проти десятка танків з однією єдиною гранатою в руці. Іншими словами, ми чекаємо від військових картин не тільки горезвісної духоподъемности, але і розваги, драйву, екшену. У «Собіборі» нічого подібного немає. По-перше, тому що реальна війна – це, вибачте, не комікс. Це приниження і насильство, а також бруд, смерть і руйнування людської психіки. І в цьому сенсі фільм Хабенського ближче до дійсності, ніж багато сьогоднішні киноподелки. Есесівці в концтаборах дійсно робили, що хотіли – яка вже тут духоподъемность, звідки? Людина перетворювалася в ніщо, у пил – а вийти з «стану пилу» можна було лише через кров: як свою, так і чужу. Насильство ж породжує тільки насильство – це, до речі, більшість подібних проектів намагаються не помічати. «Собібор» – виняток: один з його героїв (підліток, який вижив при втечі), тепер буде вбивати всю свою життя – шукати фашистів, що уникли суду».

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

14098
0

–

Собібор

Костянтин Хабенський