«Планета мавп: Війна»: перші відгуки критиків
Третя частина кіносерії, що розповідає про повстання генетично модифікованих приматів на чолі з Цезарем, нарешті, вийшла на екрани. Головні ролі у фільмі «Планета мавп: Війна» виконали Енді Серкіс і Вуді Харрельсон: спочатку ця картина повинна була завершити історію, хоча тепер ходять чутки, що можуть з’явитися ще дві частини. Варто дивитися прем’єру і не розчаровує франшиза? На це питання відповідають російські критики.
«Планета мавп: Війна»: перші відгуки критиків
Сергій Сичов: ««Апокаліпсис сьогодні», «Вижив», «Міст через річку Квай» — нова «Планета мавп» дотепно пародіює ці фільми»
Мавпи схожі на племена індіанців або негрів у старих фільмах, прописані їхні характери і поведінка дуже просто, та й видно, що вони не справжні, тому їм не надто співпереживаєш. А людей у фільмі майже немає, тільки що маленька дівчинка, яка виступає у фільмі чимось на зразок виправдання людського роду взагалі, але екранного часу у неї мало і вона мовчить. Тому залишаються Цезар і Полковник, причому найцікавіша частина сюжету – це сцени в таборі Полковника, де він знущається над полоненими і намагається зломити опір. Тільки замість мосту, як у класичному фільмі, в’язні будують стіну.
Примітно, що у фільмі пародіюється, що вже зовсім сміливо, Старий Завіт, причому Цезарю відводиться роль Мойсея. Він закликає до «фараона», заступається за битого, нарешті, ми вже на початку фільму застаємо мавп на початку міграції в умовну землю обітовану, а Мойсей, як відомо, сам до неї не дійшов, так що глядач з нетерпінням чекає, як цей момент буде обіграно в сюжеті «Війни».
ДМИТРО БОРТНІКОВ: «ГРА ЗАКІНЧЕНА?»
При перегляді проект безжально, як люди атакують притулок мавп, вибиває з глядачів емоції, остаточно і безповоротно. З кожною новою частиною «Планети мавп» зробити це виявляється все простіше і швидше. Режисер Метт Рівз, як і інші до нього, добре розуміє, що діти і тварини – тема безпрограшна».
«Планета мавп: Війна». Дубльований міжнародний трейлер
Артем Мельников: «Картина про безликих людей»
«Цій планеті я б поставила нуль», — знамените висловлювання Ренати Литвинової з муратівських «Трьох історій» як не можна краще підходить мизантропическому бойовика Метта Рівза. Людей тут зовсім не шкода. Більше того, вони – безлика (часто в прямому сенсі) маса, воююча один з одним і вірусом, що знищує в них все людське. Ну і, зрозуміло, з мавпами. На загальному тлі виділяється Полковник у виконанні Вуді Харрельсона, алкоголіка з замашками тоталітарного диктатора, голеним черепом і особистою трагедією. Решта ж – навіть не пішаки, так, гарматне м’ясо, фон для видовищного катаклізму.
Ясна річ, що при такому розкладі сценаристів починаються розкриватися мавпи – як особистості зі своїми характерами: героїчний Цезар на диво багато, розумно і складно базікає людською, вимагає у Полковника їжі і пиття для мавп-рабів, влаштовує заколот і втечу з концтабору; страхітливий Лука робить те, що у нього виходить найкраще (спойлер: лякає), а за комічну складову відповідає шимпанзе Погана мавпа».
Вуді Харрельсон в образі головного антагоніста фільму
Єгор Москвітін: «Американський роман»
Починається фільм з немислимого за мірками кіно обсягу ніким не озвученого тексту на екрані. Так нас ніби попереджають, що те, що покажуть слідом, буде не цілком фільмом, а швидше книгою, чи не великим американським романом — сагою про вкраденій вітром сім’ї, драмою про вогнищах амбіцій і гронах гніву. Після першої ж яскравою битви оповідання нарочито сповільниться, щоб дати глядачеві відчути важкість тысячестраничной історії. А найкраще у фільмі — сцени, в яких герої мовчки довго їдуть на конях назустріч своїй долі. Або сцени, де члени сім’ї прощаються один з одним, тому що борг — а як же інакше? — над любов’ю. Або сцени, де два ватажка різних зграй, обпершись лоб в лоб, не б’ються, а перебирають словесні аргументи (не варто забувати, що половина персонажів не говорить ні англійською, ні російською, тому глядача то занурюють у читання титрів, то змушують вдивлятися героям в очі і вивчати мову жестів). Таких епізодів дуже багато у першій половині стрічки. І їх відчайдушно не вистачає в фіналі, коли всі знову починає вибухати і грюкати,— але такі закони жанру».
«Планета мавп: Війна». Фінальний дубльований трейлер
Євген Антипин: «Майже шекспірівська трагедія»
Метт Рівз, який працював над драматичної складової всієї серії перезапуску, зробив буквально титанічна праця, щоб наповнити сценарій і захоплюючими поворотами, і умоглядним гумором. Тут відчувається і спадщина «Семи самураїв» Куросави, і щільно спресована антураж «Апокаліпсису сьогодні» Френсіса Форда Копполи, і, як не дивно, найменше — оригінальної «Планети мавп» Франкліна Шеффнера 1968 року, що є досить важким плюсом, який можна поставити як надгробний хрест в головах первородного дітища. І як панахиди для канув в лету спадщини стане та мелодійна поезія, якою наповнена сьогоднішня «Війна». Стикаючись з черговою проблемою, жоден з героїв не піддається паніці і не покладається на випадок. По обидві сторони барикад стоять істоти мислячі і розумні, і в їх інтересах в умовах занепаду цивілізації роблять по-справжньому правильні вчинки. І Полковником, і Цезарем, і усіма їхніми поплічниками переслідується блага мета, от тільки погляди і життєвий досвід тяжіють здійснювати діаметрально протилежні, а часом і зовсім вражають вчинки. Мало того, що стрічка пропонує поглянути на цілком закономірне і ймовірний з наукової точки зору результат роду людського, так ще й розповідає воістину шекспірівську трагедію морального падіння одного з найбільш вражаючих лідерів у світі кіно». 
Кадр з фільму
Сергій Синців: «найрозумніший блокбастер сезону»
Перша частина «Планети мавп» 2011-го року стала найбільш вдалою спробою перезавантаження класичної франшизи, і два сиквела — тому підтвердження. Радикально модифікований нолановскій «Бетмен» заумен і стерильний у своїй бездоганності. «Планета мавп» просто розумна — майже неприпустимо за мірками літніх блокбастерів — і теплокровна. Шимпанзе Цезар людяніше, ніж затягнутий в латекс психоаналізу супергеройський Миш. В одному погляді його більше глибини, смутку, відчаю і гніву, ніж у тріскучих монологах ікон кинокомиксов. До речі, спеціально для Енді Серкіса на фестивалях слід було б ввести номінацію «Кращий актор в техніку «захоплення руху»»».
Кадр з фільму
Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter
23397
0
+
–
0
Планета мавп: Війна
Енді Серкіс,
Метт Рівз,
Вуді Харрельсон