Кінозірки, яких ми втратили в 2016 році: огляд «Фільм Про»

Високосний рік пройшов по планеті Земля занадто важкою ходою, викосив з наших рядів цілий ряд незамінних людей. Вірніше, звичайно, кожна людина незамінний, але саме після смерті цих знаменитостей ми відчуваємо особливе почуття сирітства.

Кінозірки, яких ми втратили в 2016 році: огляд «Фільм Про»

Девід Боуї

Це один з перших важких ударів, які завдав нам 2016-й рік. Боуї помер, ледве встигнувши випустити альбом Blackstar, який багато хто сприйняв як прощання з нашим світом. Серед особистостей ХХ століття Боуї — одна з найбільш значних. Це людина, на яку вплинуло все, що відбувалося навколо нього, — і яка вплинула на всіх, хто хоча б краєм ока побачив його на сцені чи краєм вуха почув дивовижну музику. Боуї перетворив себе в персонаж, залишаючись при цьому індивідуальністю. Надів маску, залишивши собі лише неповторний блиск очей. У кіно він не тільки писав музику, але і грав сам, причому всі фільми з його участю відразу ставали культовими – від рокьюментари про Зіггі Стардаста до лялькового «Лабіринту». Без Боуї світ став зовсім сірим.

Трейлер фільму «Лабіринт»

Леонард Коен

У цій симетрії є щось зловісне, але розпочавшись зі смерті Боуї рік неначе навмисно йшов до смерті Коена, великого романтика, видатного поета, чия естетика півстоліття тримала світ в напруженому очікуванні кожного його нового слова. Здається, що його пісні звучать навіть у тих фільмах, в яких взагалі немає музики, тому що вони перетворилися в енергію, проходить прямо в душу, минаючи всі фізичні носії. І все ж від олтмановского «Маккейба і місіс Міллер» до «Природжених вбивць» і навіть недавній казки «Пітт і його дракон» голос Коена можуть почути навіть непосвячені. «Я готовий, Господи!» — заспівав він на останній платівці. І пішов.

Леонард Коен (Photo by Michael Loccisano/Getty Images)

Прінс

Ще одна грандіозна втрата, пов’язана з музикою. Прінс був не тільки поп-зіркою, але й успішним композитором в кіно. Символи його визнання в цій області – «Оскар» і «Золотий глобус», не рахуючи, зрозуміло, семи премій «Греммі». Гітарист-віртуоз, один з самих затребуваних артистів другої половини ХХ століття, Прінс здавався вічно юним і бадьорим. Його відхід теж відноситься до трагічних несподіванок.

Прінс (Photo by Kevin Winter/Getty Images)

Аббас Кіаростамі

Втрати кінематографа в 2016-му році теж неможливо підрахувати. Кіаростамі був для багатьох головним символом іранської «нової хвилі» і взагалі східного кіно. Улюбленець фестивальної публіки, патріарх кінематографа, людина, чиї фільми неможливо не закохатись одразу і назавжди. Він назавжди залишиться співаком ліричною смутку, кохання вище слів, прекрасного і незрозумілого самотності серед людей.

Аббас Кіаростамі (Photo by Michael Buckner/Getty Images)

Анджей Вайда

Ще один класик вищого дивізіону кінематографа. Його творчість – це вічна боротьба. При цьому всі, хто намагався задавити фільми Вайди, в результаті схилявся перед його чесністю, громадянською мужністю і проникливістю художника. Вайда був занадто вільний для країни, для епохи, так і для всього людства. Але він переміг всіх і залишив нам багату спадщину у вигляді цілого ряду шедеврів і просто дуже хороших фільмів.

Анджей Вайда (Photo by Gareth Cattermole/Getty Images)

Жак Ріветт

Один з найбільш безкомпромісних режисерів французької «нової хвилі». Поки його побратими по цеху поступово коммерциализировались або замикалися в собі, Ріветт продовжував експериментувати з кіноязиком, зібравши навколо себе віддану команду однодумців. Його фільми регулярно потрапляли в конкурси кращих фестивалів, але завжди виявлялися занадто радикальними для головних призів. Ріветта цей факт анітрохи не бентежив. Він просто спокійно продовжував працювати.

Жак Ріветт (photo by Gabe Palacio/ImageDirect)

Етторе Скола

Один з останніх класиків великого італійського кіно. Людина, чиї фільми успішно конкурували з феллиниевскими і антониониевскими, отримуючи престижні призи і стаючи подіями у шанувальників кіно. Етторе Скола – режисер дуже глядацький, він багато зробив для розвитку жанрового кіно, не отступаясь ні перед пригодницькими фільмами, ні перед романтичними комедіями.

Етторе Скола (Photo by Vittorio Zunino Celotto/Getty Images)

Німець Ян

Він був одним з найяскравіших (і похмурих) представників чеської «нової хвилі», і уряд Чехословаччини зробив все, щоб перетворити життя цього режисера в кошмар. Йому забороняли знімати кіно, він змушений був покинути батьківщину, поневірявся по різних країнах, підробляючи на самих диких роботах, щоб звести кінці з кінцями. Навряд чи всі нагороди за вислугу років, які він отримав в старості, здатні це компенсувати. І можна тільки припускати, переглядаючи його старі картини, що б міг створити цей сюрреаліст, якби йому не заважали.

Ян Нємєц (Eric Koch / Anefo; — Nationaal Archief)

Майкл Чіміно

Ще одна понівечена кінобіографія. Автор одного з найвідоміших антивоєнних фільмів «Мисливець на оленів» («Оскар» в номінаціях «Кращий фільм» і «Кращий режисер») важко пережив провал наступної картини, «Ворота раю». Будучи перфекціоністом і провокатором, Чіміно не знайшов гідної підтримки в Голлівуді. За все життя він зняв лише чотири повних метра, останній з яких датується 1996 роком.

Майкл Чіміно (Photo by Vittorio Zunino Celotto/Getty Images)

Артур Хіллер

В історії кіно він залишився як автор одного з головних романтичних фільмів усіх часів, «Історія кохання». Потім Хіллер, в основному, знімав авантюрні комедії – в радянських відеосалонах вони користувалися величезною популярністю. Паралельно Хіллер багато років очолював Академію кінематографічних мистецтв і наук – ту саму, яка вручає «Оскар». Сам Хіллер, до речі, ні за один фільм статуетки не удостоївся.

Артур Хіллер (Photo by Alberto E. Rodriguez/Getty Images for DGA)

Євген Юфит

Жива легенда, один із стовпів «паралельного кіно», яке у 80-ті роки стало основою радянського кіноавангарду. Придумав жанр «некрореализма», в якому несамовито став виробляти картини на плівці неймовірного якості і з сюжетами, які сьогодні можуть здатися пародіями на зомбі-фільми Джорджа Ромеро. Юфит завжди збирав навколо себе величезну кількість адептів, деякі з яких самі потім стали працювати в некрореалистическом ключі. Юфіта любили і знали всі, крім широкої публіки. Схоже, його це цілком влаштовувало.

Євген Юфит (Московський музей сучасного мистецтва / theoryandpractice.ru)

Альберт Філозов

У Філозова теж завжди було куди менше слави, ніж він заслуговував. Кожен радянський кіноглядач не раз бачив його на екрані, але навряд чи Філозова дізнавалися хоча б в обличчя, не кажучи вже про натовпи прихильниць на вулиці. Філозов був занадто інтелігентний для нашого кіно, тому йому воліли давати ролі другого плану. Зате фільми з його участю, що підозріло, часто ставали народними хітами. А Філозов продовжував тримати дистанцію.

Альберт Філозов (Павлишак Олексій /ТАСС)

Олексій Жарков

Зате Олексія Жаркова знали всі. Його фільмографія – це багато десятки теле — і кінофільмів, а його герої – ціла галерея нервових і сильних людей з негативною чарівністю. Жарков легко вписувався в костюмні історичні фільми, опинявся своїм у будь-якому кримінальному сюжеті, його знімали в комерційних хітах і артхаусі. Заслуженим артистом РРФСР він став ще в молодості, а народним артистом РФ – коли цю країну тільки почали так називати.

Олексій Жарков у фільмі «Палата №6»

Антон Єльчин

Зовсім юний артист, безглузда смерть, фатальна випадковість. Антон Єльчин був одним з найбільш перспективних акторів свого покоління. Ролі в блокбастерах він поєднував з авторським кіно, де йому давали іноді досить ризиковані образи – і Єльчин справлявся. До своїх 27 років Єльчин знявся в більшій кількості картин, ніж інші за все життя. У нього були мільйони прихильниць, попереду була довга кар’єра суперзірки. Досі не віриться, що все це обірвалося назавжди.

Антон Єльчин у фільмі «Зоряний шлях»

Джин Уайлдер

Вайлдеру можна було нічого не робити – і люди все одно починали реготати. Це був природжений комік, якого знімали найвидатніші комедіографи його часу. Між тим він був просто великим актором і вмів до будь комізм додати, наприклад, нотку жаху. Чого варта тільки одна його невелика роль в зловісному трилері «Бонні і Клайд» — її вже точно забути неможливо.

Джин Уайлдер в фільмі «Бонні і Клайд»

Алан Рікман

Талант Рікмана і його неймовірну харизму відзначають усі, хто його знав. Але для мільйонів глядачів він став єдиним і неповторним втіленням самого суперечливого персонажа кіносерії про Гаррі Поттера. Його Снэйп, незважаючи на всю свою похмурість, відразу привертає до себе увагу, і не буде великим перебільшенням сказати, що саме він є центральною фігурою ранніх фільмів про пригоди юного чарівника. Це було повне перевтілення, яку рідко зустрінеш у масовому кіно. Абсолютний талант.

Алан Рікман у фільмі «Гаррі Поттер і Філософський камінь»

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

13593
1

+

–

0

Мисливець на оленів,
МакКейб і місіс Міллер,
Піт і його дракон,
Історія кохання,
Ворота раю,
Гаррі Поттер і Філософський камінь,
Бонні і Клайд,
Природжені вбивці

Альберт Філозов,
Аббас Кіаростамі,
Майкл Чіміно,
Девід Боуї,
Алан Рікман,
Джин Уайлдер,
Артур Хіллер,
Олексій Жарков,
Антон Єльчин,
Анджей Вайда,
Етторе Скола,
Жак Ріветт,
Джордж Ромеро,
Ян Нємєц,
Євген Юфит,
Леонард Коен