Кіно і життя. Як людей перетворюють у роботів — фантазії vs реальність

Творці фільмів вже давно переймаються пристроїв, які дарують людям для стеження. «Згадати все», «Загін самогубців», «Дивергент», «Kingsman: Секретна служба» — за прикладами далеко ходити не треба. Залишилося тільки з’ясувати, чи є реальний привід для занепокоєння.

Кіно і життя. Як людей перетворюють у роботів — фантазії vs реальність

Почнемо з новини, що в 2017-му році стала однією з найбільш сенсаційних і обговорюваних. Компанія Three Market Square, що спеціалізується на розробці інноваційних систем самообслуговування (торгові автомати нового покоління), провела експеримент: запропонувала своїм співробітникам вживити собі мікрочіпи. Прямо в руку, між великим і вказівним пальцем. І що найцікавіше – більше половини співробітників погодилися на цю операцію і тепер живуть з мікрочіпами в тілі.

Тепер люди з чіпами можуть одним помахом руки творити чудеса: відкривати двері, розплачуватися в горезвісному торговому автоматі, логінитися в комп’ютері, користуватися факсом і принтером, словом, робити миттєво масу дій, які у звичайних людей займають певний час. Наприклад, пластикову банківську картку треба ще витягнути з гаманця, а пароль на комп’ютері потрібно ще згадати, а потім набрати його пальцями. Чіп економить час і сили для більш важливих дій. І для творчості, зрозуміло. Все це з лишком окупає 300 доларів, які варто малесенький чіп.

Мікрочіп виглядає ось так

Як це працює?

Дуже просто. Береться спеціальний шприц – і через секунду чіп вже всередині вашої руки. Зовсім маленький, розміром, як прийнято говорити, із зернятко рису (насправді трохи більше). Це майже не боляче, а провести процедуру не складніше, ніж проколоти вуха. Вийняти його при бажанні можна, кажуть фахівці, як звичайну занозу. Зате поки чіп всередині руки, можна дотиком відкривати замки в офісі, а також відзначатися на охороні на початку і в кінці робочого дня. Ніяких карток-перепусток, які можна забути вдома. Чіп зберігає паспортні дані людини, а також інформацію про його банківському рахунку, спеціальним датчикам залишається тільки правильно зчитувати ці дані і використовувати їх.

Сам мікрочіп являє собою звичайну мікросхему, виконану по технології RFID. Розшифровується як RadioFrequencyIDentification, тобто радіочастотна ідентифікація. Саме з допомогою радіосигналів зчитується та записується інформація на чіпі, тому, наприклад, він не вимагає ніякого додаткового електроживлення. Дані зберігаються на транспондерах, вони ж RFID-мітки. У кожній такій мітці є антена для прийому і передачі сигналу.

Трейлер фільму «Згадати все»

Хіба раніше нічого подібного не було?

Зрозуміло, було. Three Market Square використовує технологію шведської компанії BioHax, яка у себе на батьківщині займається впровадженням электрочипов вже кілька років. Наприклад, фахівці BioHax«інфікували» чіпами 150 співробітників стокгольмської компанииEpicenter. У Бельгії чіпи вставляє людям компанія Newfusion, причому співробітникам компанії запропонували ще і щадний варіант для тих, хто боїться. Чіп можна носити на пальці вмонтованим в кільце. Але чомусь більшість співробітників перевагу саме вживляемый чіп, і справа не в тому, що кільце теж можна втратити або його можуть вкрасти. Просто, як пояснили багато їх них, всім зрозуміло, що за такими пристроями майбутнє, нікому не піти від мікрочіпа, так чому б не вступити в майбутнє прямо зараз, трохи раніше за всіх? Зробити те, про що раніше можна було прочитати лише в науковій фантастиці? Європа завжди була основним локомотивом прогресу, так чому б їм не залишитися? І люди із задоволенням ідуть на чіпування, навіть готові платити за це грошима і можливими ризиками. В інших країнах, включаючи Росію, чіпи імплантують собі, в основному, науковці та експериментатори-самоучки на свій страх і ризик.

У чому ризики?

Їх можна поділити на раціональні та ірраціональні. До останніх належать звучать вже багато років репліки про те, що чіп в руці – це та сама печатка Антихриста, про яку говориться в Одкровенні Іоанна Богослова. На це відповідають, що так само говорили, коли вводилася паспортна система, коли в Росії було проведено перший перепис населення і коли держава зобов’язала громадян завести ІПН. Для останнього випадку навіть, щоб всіх заспокоїти, був розроблений варіант, коли замість номера у документі писалося ім’я людини. Противники чіпування відповідають, що документ можна викинути, а чіп з руки просто так не дістанеш, та й відмінною особливістю друку є те, що з нею неможливо зробити хресне знамення, а враховуючи, що чіпи зазвичай імплантуються в руку, можна уявити собі і механізми, які будуть перешкоджати цьому найважливішому для християн символічному жесті. З іншого боку, ніякої офіційної позиції Церкви, чи то православна чи католицька, поки не було, тому всі ці побоювання поки що слід вважати приватною думкою.

Трейлер фільму «Загін самогубців»

Набагато більш зваженими здаються застереження фахівців про те, що чіпи відкривають необмежені можливості стеження за людиною. Так, поки що не можна, хоча це питання часу, дізнаватися за допомогою чіпа про його місцезнаходження. Тому що для цього в чіп повинен бути вмонтований модуль GPS, а цей модуль не може працювати без батарейок, причому навіть пальчикових батарейок вистачило б ненадовго. Тому спостереження в прямому розумінні слова з допомогою чіпів зараз неможливо, та й не потрібно, тому що з цією функцією справляється будь-який мобільник. Це, між іншим, один з головних аргументів адептів чіпування: мовляв, спочатку зі своїми телефонами розберіться, що ви не випускаєте з рук, а за вами стежать. Інша справа, що телефон можна викинути або поміняти, а з чіпом це зробити складніше. Вірніше, поки це відносно легко, тому що їх можна майже безболісно витягнути в будь-який момент, а ось в майбутньому…

Інша справа, що стежити за людиною з допомогою чіпів можна вже зараз. Маючи ідентифікаційний номер чіпа і доступ до системи, можна легко дізнатися, що чоловік купував, коли був на роботі, які КПП проходив – а далі це буде транспорт, квартира, готель, все що завгодно, що буде якось зчитувати інформацію з чіпів. Аж до того, що на вулицях міст можна розставити непомітні зчитувачі і дізнаватися про те, хто де був, і в який час. Отже, постає питання про те, хто може гарантувати, що особисті дані людей не будуть використані для стеження за ними. Поки навіть корпоративне використання народжує у фахівців ряд серйозних питань. Наприклад, тепер корпорація, мабуть, захоче дізнатися, як часто співробітники ходять в туалет або скільки часу вони проводять на обіді, тобто приватне життя працівника виявляється під загрозою, що неминуче викличе тривогу у профспілок. Поки не викликало.

Трейлер фільму «Дивергент»

Далі, крім уряду і корпорацій, є ще важлива група інтересів, яка сильно турбує супротивників чіпування. Це хакери. Уявімо собі, що хтось знайшов ваш мобільник або картку – всі уявляють, чим це загрожує і як з цим боротися. Але уявімо, який обсяг даних зберігається на чіпі в руці і що буде, якщо хтось зламає захист чіпа. Тут можна миттєво опинитися без грошей, без можливості покинути будівлю з пропускною системою. Машину відкрити і завести!) не вийде, додому не можна буде потрапити. Людина зі зламаним чіпом може втратити все, включаючи навіть своє життя – в тому сенсі, що якщо документи зберігаються на чіпі, то можна їх не тільки стерти, але й присвоїти живій людині статус померлого, так що для віртуального світу володар чіпа буде вважатися просто мертвим.
Це тільки побоювання на сьогодні, а що чекати від чіпів завтра? Що всіх людей об’єднають з допомогою чіпів в глобальну мережу? Що всі телефонні розмови, листи людини будуть зберігатися на його чіпі, і звідти їх можна буде викачати? Або чіп взагалі буде зберігати всю інформацію про життя людини, починаючи з народження? Перспективи змушують згадувати найпохмуріші антиутопії і розуміти, що без цього, мабуть, не обійтися. Навіть події фільму «Сфера» на цьому тлі можуть здатися дрібницями.

Нарешті, ще один аргумент проти чіпів – можливі реакції організму, що включають запальні процеси, хронічні захворювання та інші наслідки вторгнення в тіло з електронним пристроєм. Поки все це існує на рівні припущень, тому що немає жодного прикладу явної шкоди організму від мікрочіпа, але й людей, які їх імплантували, не так багато, та й часу пройшло ще занадто мало для серйозних висновків. Чіпи, які імплантують в Three Market Square, сертифіковані Управлінням з контролю якості харчових продуктів і лікарських препаратів США.

Трейлер фільму «Kingsman: Секретна служба»

Але ж є й інші чіпи!

Є, і ось їх користь абсолютно точно нікого не може змусити сумніватися в собі. Чіпування людей активно впроваджується в медицині. Так, є ряд хворих, яким вмонтували чіпи-резервуари, і ці мікрочіпи в певний час впорскують цим хворим потрібну дозу ліків. Це дуже зручно, тому що так досягається регулярність прийому в звичайних умовах, за межами клініки, крім того, є пацієнти, які не в змозі ввести препарат самостійно, а чіпи роблять це за них. Для хворих на діабет розроблені чіпи, які контролюють рівень глюкози в організмі і швидко реагують у разі необхідності. У перспективі такі чіпи можна буде використовувати, наприклад, для контрацепції: відповідні речовини будуть вводитися в організм регулярно. Зрозуміло, що такі резервуари не можуть бути великими, що їм потрібно живлення і що ємності повинні якось наповнюватися, тому використання таких пристроїв пов’язано з рядом обмежень. Але це лише поки.

Тварини вже давно з чіпами

Жарти типу цитати з класичної радянської комедії: «Тренуйся краще на кішках», — тут недоречні, тому що на кішках як раз вже давно потренувалися, так само як і на собаках. Та й на всіх інших тварин теж, включаючи рогату худобу і самі екзотичні особини. Чіпи тут на вигляд приблизно такі ж, як ті, що імплантуються людям, хоча є варіанти трохи більше – щоб зчитуватися з більшої відстані, з великими тваринами це зручніше. Інша справа, що функціонально ці чіпи, які існують вже більше 30 років, набагато простіше: це електронні паспорти, в яких містяться відомості про країну, до якої приписано тварина, і особистий ідентифікаційний номер. За рахунок цієї простоти і ціни чіпів значно нижче, ніж у «людських». Зате для наших менших братів вже настав час «зобов’язалівки»: у ряді західних країн без чіпа тварина мати неможливо, та й в’їхати в ці країни з нечипированным тваринам не вийде. Тому в Росії чіпи своїм улюбленцям теж почали імплантувати повсюдно.

Рука з електронної «скалкою» — зовсім як у фантастичних бойовиках

Значить, треба і нам готуватися?

Мабуть, так. Враховуючи, що в більшості країн під виглядом підвищення безпеки громадян посилюється тотальний контроль над ними, включає спостереження і блокування комунікаційних можливостей, чіпи незабаром зроблять обов’язковими. Можливо, це відбудеться десь у 2030-му році, і чіпи стануть куди більш досконалими. Наприклад, у них може бути функція моделювання віртуальної реальності за рахунок впливу на наші органи почуттів і нервову систему. Можна буде грати в комп’ютерні ігри з повним зануренням, причому без будь-якого комп’ютера, проводів і батарей… Але це ніщо в порівнянні з тим, наскільки вразливим і незахищеним буде почувати себе людина з чіпом, блокування якого може різко змінити його життя. Чіп – це не сімка і не документ, і як скалку його навряд чи можна буде витягти. Залишається лише сподіватися, що при всіх очевидних мінусах чіпування плюсів все ж буде чимало.

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

1976
0

+

–

0