«Чорна смуга» – кращий детектив січня. Відгуки критиків

Опубликовано 14.01.2019 автором discocsid

Російські кінокритики оцінили нову акторську роботу Венсана Касселя в неонуаре «Чорна смуга». На цей раз Кассель зіграв роль комісара поліції, що розслідує загадкове зникнення підлітка. Найбільш яскраві рецензії на фільм ми зібрали в нашому матеріалі.

Головний герой фільму – досвідчений комісар Франсуа Вісконті. На цей раз в його руки потрапляє дивна справа про зникнення підлітка Дені Арно. Вісконті, який звик покладатися на свою інтуїцію, вносить у список підозрюваних і сексапільну маму хлопця, і його батька-громило, і навіть шкільного вчителя, раптово мав допомогти в пошуках.

Трейлер фільму «Чорна смуга»

Сергій Кудрявцев (ivi):

Передбачити те, що в результаті з’ясується в новій стрічці Зонка, дійсно складно — велика кількість різних варіантів долі зниклого Данини Арно множиться ближче до фіналу, який перевантажений, ймовірно, з-за чергового раптового «твіста» у сюжеті. Однак достоїнством картини треба визнати вміння режисера виправдати разом з виконавцями, серед яких виділяється, безсумнівно, Венсан Кассель, воістину безжалісний в прагненні показати власного персонажа без будь-яких прикрас, максимально правдиво і життєво переконливо, будь-які несподівані злами відбувається і занадто гіркі одкровення, на що так важко і все ж необхідно зважитися. І цьому віриш — як справжньої реальності, а не придуманим у зухвалому уяві автора».

Євген Нефедов (ivi):

Під завісу Зонка ошелешує нас (слідом за Мишани) відразу двома потужними фабульными поворотами, змушують повністю переглянути прямо-таки напрошуються висновки. Ісламський екстремізм, засилля мігрантів, відсутність толерантності у середньостатистичних сім’ях та інші новомодні проблеми обертаються химерами. Люди існують за колишніми законами і схильні все тим же (хочеться сказати, біблійним) вад – але в ситуації, коли традиційні чесноти осміяні, розтоптані, розвінчано. Кінематографісти з лякаючою точністю ставлять діагноз безнадійно хворому суспільству. Світоглядний глухий кут західного глобалізму полягає в тому, що індивіди стараннями не в міру запопадливих ідеологів втратили колись непорушні моральні орієнтири. Мова йде, фігурально висловлюючись, навіть не про зникнення досьє, як у літературному першоджерелі. Настала воістину «чорна смуга», коли важко знайти своє місце і тим, хто щиро радий служити добру, стоїчно терпіти негаразди і день у день роблячи брудну роботу. Франсуа не погоджується видавати ганебні таємниці та сприяти у подальшому, але від того нікому (включаючи самого Вісконті) легше, зрозуміло, не стає».

Кадр з фільму «Чорна смуга» («Престиж Кіно»)

Зінаїда Пронченко («Мистецтво кіно»):

«Чорна смуга» — лише четвертий за 20 років фільм Еріка Зонка — режисера, що знімає злочинно мало. Після «Уявної життя ангелів» (1998), дивовижно тонкої картини про те, як важко гинути молодим, зазначеної у Каннах приз за кращу жіночу роль (нагороду розділили дві актриси — Елоді Буше і Наташа Реньє), Зонка довелося повернутися в рекламу. «Маленький злодюжка» (2000) і «Джулія» (2008) не знайшли розуміння ні у глядачів, ні у критики. Нічого дивного: сповідувані Зонка ідеали родом з далекої епохи, він надто наївно і надто вперто намагається повернутися до «татового кіно», з яким у нього на батьківщині розправилися ще півстоліття тому — і ніколи про скоєне не шкодували. Ось і «Чорна смуга» — неонуар, причому не реверанс класики, не формалистское вправа, як прийнято у нового покоління кінематографістів, а повноцінний детектив з до абсурду хвацько закрученою інтригою, що розгортається в декораціях міста гріха — Парижі. Єдина поправка тут — на національні особливості жанру, іменованого по-французьки polar, оскільки по сліду злочинців завжди ид’т не приватний детектив типу Філіпа Марлоу, а складається на державній службі поліцейський інспектор, або, як уточнює з саркастичною усмішкою Вісконті, «коммандант»».

Єгор Бєліков («Москва 24»):

Нічого примітного, просто невдалий кіно. Французький режисер Ерік Зонка знімає рідко, відомий не шибко, і з цієї його новою роботою все пішло шкереберть. Спочатку головну роль повинен був грати Жерар Депардьє, що саме по собі рішення спірне, так він ще і втік зі знімального майданчика. Всіх виручив Венсан Кассель, на якого, правда, погано лягає образ головного героя. Як всі знають, після п’ятдесяти і розлучення з Беллуччі артист раптово завів собі молоду дружину, піднявся духом і навіть ніби помолодшав зсередини, а грати йому тут доводиться, навпаки, давно і безнадійно старого поліцейського, не шукає від життя нічого, крім смерті як порятунку від невиліковної депресії. За погано загримованим Касселем, знехотя шукають якогось там зниклого підлітка, просто сумно спостерігати, і вже не так важливо, що для режисера, як пишуть, ця історія була частково автобіографічний. Так само, як Касселю явно хотілося відзнятися швидше і звалити до дружини, хочеться скоріше додивитися кіно, щоб «Чорна смуга», вибачте за нав’язаний локалізаторами каламбур, закінчилася».

Кадр з фільму «Чорна смуга» («Престиж Кіно»)

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

942
1

–

Чорна смуга

Венсан Кассель,
Ерік Зонка