Сергій Мірошниченко: «Найважче було працювати з російськими спортсменами»
Самий вражаючий офіційний олімпійський фільм за останні кілька десятиліть. Це не просто картина про Олімпіаду в Сочі. Це фільм про філософії спорту та про осіб, якими є олімпійські спортсмени. Роздуми про найбільш важливих для кожної людини предметах. І — так гарно в Росії ще ніхто і ніколи не показував спортивні змагання на екрані. Про роботу над фільмом Сергію Сичов розповів автор картини «Кільця світу» Сергій Мірошниченко.
Сергій Мірошниченко: «Найважче було працювати з російськими спортсменами»
Сергій СычевВаш фільм сильно відрізняється по формі від більшості олімпійських фільмів. Як вдалося цього досягти, враховуючи жорсткі вимоги МОК?
Сергій МирошниченкоПочти всі фільми про Олімпіади побудовані однаково: зображення та дикторський текст. Всі зазвичай починається з параду, який триває 25-30 екранних хвилин, і все там довго йдуть з прапорами під музику. А ми відразу придумали іншу концепцію, яка в підсумку і залишилася у фінальній версії. Можна сперечатися, погана вона чи хороша. Ми відразу заявили, що це буде картина про філософію спорту. Коли ми на презентації для МОК озвучили кілька цитат з П’єра де Кубертена, засновника й ідеолога сучасних Олімпійських ігор, члени комісії були вражені. У нього видано багато книг на різних мовах, але ці книги мало хто читав. А фігура ця дуже велика. Кубертен адже створював Гри як превентивний захід проти світової війни, яка ось-ось мала початися. Бажанням людства постійно вбивати один одного Кубертен протиставив мирний спортивне змагання як можливість для викиду природної негативної енергії.
Сергій СычевВ основному, чоловічого.
Сергій МирошниченкоВ той час – так, з тих пір багато чого змінилося, і про новій ролі жінок наш фільм теж розповідає. У якійсь мірі він їй посвячений. Ми придумали перелік питань для всіх спортсменів, щоб утворилися, як я це називаю, понятійні кільця сюжету. Запитань було значно більше, ніж залишилося в картині, інакше вона була б занадто великою. А щоб відповіді були більш драматичними, ми придумали «зіткнення», які приховано існують між лідерами у кожному виді спорту. Ці конфлікти створювали напругу, змушуючи забути про самих питаннях і задуматися про людей, які на них відповідають, як би просто діляться з нами.
Трейлер фільму «Кільця світу»
Сергій СычевРоссийская версія фільму дубльована, а на якій мові зроблена міжнародна?
Сергій МирошниченкоСначала ми думали, що у нас буде російськомовний фільм для Росії, з дубляжем, як у Голлівуді, і англомовний – для всього іншого світу. Але дуже швидко я усвідомив, що для інтернаціональної картини важливо, щоб вона звучала поліфонічно. Тому я спеціально просив спортсменів, які володіють англійською, говорити їхньою рідною мовою.
Кадр з фільму «Кільця світу»
Сергій СычевТрудно було знімати спортивні змагання своїми силами?
Сергій МирошниченкоКогда ми збирали команду, я вперше усвідомив, якою мірою зруйнована наша індустрія документального кіно. Її просто немає. Коли Юрій Озеров знімав фільм про Олімпіаду 1980 року, він спирався на кращих фахівців Мосфільму, на нього працювала вся ЦСДФ, весь Лендок, вся Ризька кіностудія. Найталановитіші оператори, режисери, асистенти – весь персонал в блискучій формі, готовий до роботи будь-якої складності. Ціла армія. У нього було 64 оператора. У мене – 18. Вадим Іванович Юсов, всесвітньо відомий оператор, був третьою камерою в групі – уявляєте, що за майстри з ним працювали? Тому що була індустрія. А у нас все студії зруйновані, немає бази камер, немає длиннофокусной оптики – навіть в ігровому кіно. Звичка до зйомки з плеча в різних варіаціях, щоб була динаміка «під документ», призвела до того, що люди просто розучилися знімати на довгофокусних об’єктивах.
Євген Плющенко у фільмі «Кільця світу»
Сергій СычевКак ви з цим впоралися?
Сергій МирошниченкоМы спочатку вирішили, що опинилися в безвихідному становищі. Купити всю цю техніку було, звичайно, неможливо. Стали брати в оренду. Обрали нову оптику Canon 800 і 30-330 мм. Зрозуміли, що на камері RED (у нас їх було 12 + 6 Canon) ми з допомогою цих об’єктивів зможемо знімати так, наче у нас 1600 і 600 мм. Тільки так ми могли «наблизитися» до осіб спортсменів, зняти їх емоції, передати характери. Далі – оператори. Мені говорили, що я просто їх не знайду, тому що їх у Росії немає, і що доведеться їх запрошувати з-за кордону. Я майже вже погодився на це. Але потім я вирішив, що тоді моя совість буде нечиста перед російськими колегами, і ми стали з усієї країни викликати найкращих операторів, навіть тих, хто вже перестав активно знімати за віком. Ми пояснювали їм, наскільки складно буде працювати, що доведеться стояти далеко від подій, самим перекладати вручну фокус. Коли на вас мчить ковзаняр, він за пару секунд долає величезну відстань, як куля. Треба цю «кулю» зафіксувати і хоча б якийсь час «вести» у фокусі. У мене один оператор працював на 1600-му об’єктиві і знімав хокей, до вечора він відчував себе, як космонавт після тренування. Він лягав, його нудило, йому доводилося надавати медичну допомогу. Адже хокеїсти мало, що носяться на скаженій швидкості, у них ще немає заданої траєкторії, її потрібно просто ловити. Тому я вважаю, що можна як завгодно оцінювати мою роботу на цьому фільмі, але те, що зробили оператори, — це видатний результат заслуговує всіх «Орлів» і «Нік» нарівні з ігровим кіно і навіть більше.
Кадр з фільму «Кільця світу»
Сергій СычевКак ви перевіряли операторів на профпридатність?
Сергій МирошниченкоСтавили перед ним камеру з довгофокусним об’єктивом і пропонували зняти пробу. Моя асистентка намагалася дуже швидко бігати на пристойній відстані від камери, а вони повинні були встигнути її зняти, і зняти добре. Відсів був великий. Постановки і широкі об’єктиви багатьох навіть дуже хороших операторів сильно розслабили. До того ж в даному випадку чоловік, який фокус, не може проявити свою майстерність. У підсумку ми взяли десь навпіл досвідчених операторів і зовсім молодих. Роблячи це, я думав про завтрашній день. Що ось доведеться знімати фільм про Чемпіонат світу з футболу в Москві, і вже будуть молоді хлопці, які зможуть це робити якісно, бо у них з’явиться досвід.
Сергій Мірошниченко, режисер фільму «Кільця світу»
Сергій СычевПолучается, інтерв’ю були зняті різними людьми?
Сергій МирошниченкоМы все розрахували так, щоб здавалося, ніби знімав один чоловік, хоча ніякої оператор в такі строки не впорався б з подібним завданням. Для цього довелося зробити такий сухуватий формат, начебто бі-бі-сишного. Але інакше, якщо б у нас кожен оператор знімав по-своєму, вся картина розповзлася б по швах. Деякі, правда, порушували «правила», що доставило нам чимало неприємностей. Між тим, ми навіть розрахували, що спортсмени, між якими у нас у фільмі передбачався конфлікт, будуть зніматися в різних частинах кадру, як би один навпроти одного.
Кадр з фільму «Кільця світу»
Сергій СычевСложно було працювати зі спортсменами?
Сергій МирошниченкоТяжелее все виявилося з російськими. Оскільки їх постійно атакували журналісти, а спортсмени не розрізняють їх і команду офіційного олімпійського фільму теж. Для них всі на одне обличчя. Вони знають декількох великих спортивних журналістів, з ними вони готові працювати, а хроніка – це щось незрозуміле. Вони… налякані! Вони далеко не відразу могли відповісти на серйозні питання, які ми ставили. А навколо них вічно звивалися якісь дядечки й тітоньки від спорту, які чомусь дуже добре знали, як потрібно відповідати в будь-якій ситуації. Не знаю, може, це піар-служби, може, анти-піар. Але в результаті спортсмени вели себе скуто і мляво. Нам доводилося майже військові операції проводити, щоб отримати той рівень розмови, який був потрібен для фільму. Легко говорив Євген Плющенко, тому що вона внутрішньо вільна людина. Легко говорила Юлія Липницька. Але багатьом це було надто складно.
Кадр з фільму «Кільця світу»
Сергій СычевЗарубежные спортсмени вільніше?
Сергій МирошниченкоТам були інші складності, і теж з ними довелося повозитися. Наприклад, спортсмени НХЛ. Всі інтерв’ю даються тільки через NBC, тому що у цієї компанії права на образи цих хокеїстів. За організацію маленького інтерв’ю з Сідні Кросбі НХЛ бере від 10 до 20 тисяч доларів. Виявилося, що зняти навіть російських хокеїстів, які грають в НХЛ, ми не можемо собі дозволити. А ми хотіли і Кросбі, і Хенріка Лундквіста – у нас в плані були зйомки чотирьох команд, Росія, Швеція, Фінляндія і Канада, спортсмени кожної з яких могли показати себе на Олімпіаді. І ось ми беремо інтерв’ю у тренера «Детройт Ред Уінгз», в якій грає Павло Дацюк, капітан нашої збірної на Олімпіаді. Він дуже докладно відповідає на наші запитання і раптом запитує: «А ви що, всім такі питання для цього фільму ставите?» — «Так». — «Мені дуже приємно, що у нас виходить така бесіда. Я зараз подзвоню Кросбі і іншим, скажу, щоб обов’язково погоджувалися на інтерв’ю!»
Кадр з фільму «Кільця світу»
Сергій СычевОбрадовался, що з ним по-людськи поговорили вряди-годи?
Сергій МирошниченкоДа, він скаржився, що вони вже не можуть говорити про одне і те ж усім, хто до них приходить. Нашу команду передавали буквально з рук у руки. НХЛ з нас не взяла за ці інтерв’ю грошей, вони бачили, як ми розмовляємо, і зрозуміли, що ми робимо важливу справу, в тому числі, і для них, для спорту. Таку реакцію ми зустрічали майже скрізь, хоча були, звичайно, винятки. Наші питання відкривали нам двері. Спочатку нам давали п’ять хвилин, потім продовжували цей час на десять і більше. Я зрозумів, що спортсмени – далеко не ідіоти, як нам іноді представляють. Вони мислять парадоксально, вони особистості високого рівня. Вони давно зрозуміли, що в їх справі тіло – це не єдине, що потрібно для перемоги. Вони шукають джерела для надзусиль, займаються різними техніками внутрішнього самовдосконалення. До спорту вони підходять дуже грунтовно. В СРСР колись теж це розуміли, добре було б це повернути.
Кадр з фільму «Кільця світу»
Сергій СычевКогда ви знімали останні серії «Народжених в СРСР», Маша Мірошниченко спеціально проводила з героями багато часу, готувала їх до того, щоб розкритися на інтерв’ю. Тут до таких хитрощів доводилося вдатися?
Сергій МирошниченкоУ нас було секретна зброя – виконавчий продюсер Ольга Кучменко. Вона фантастично чарівна і приваблива, при цьому дуже скромна і порядна. Їй досить було з’явитися, посміхнутися, засміятися – і всі спортсмени-чоловіки відразу відкривалися і починали говорити дуже вільно. А потім я тихенько сідав у неї за спиною й починав задавати свої питання. Коли вони розуміли, в яку потрапили пастку, було вже пізно. З дівчатами-спортсменами «працювали» оператори – вони у нас дуже привабливі, як молоді, так і «ветерани». Тому нерозв’язних проблем з розкріпаченням у нас не було. А деякі історії і спортсмени, з якими ми зіткнулися, могли б самі стати окремими фільмами.
Кадр з фільму «Кільця світу»
Сергій Сичов вас у фільмі є питання про Бога, який, здається, здатний змусити розгубитися навіть досвідченого публічного людини.
Сергій МирошниченкоЯ не ставив питання про Бога. Якби я це зробив, зйомки відразу припинилися: МОК забороняє обговорення релігійних тем. У мене він будувався так. Відкрита на колайдері так звана «частинка Бога», за неї вже навіть Нобелівську премію присудили. А що всередині вас є такий часткою і рухає до перемоги? І мені починали відповідати, абсолютно спокійно, але дуже цікаво. Хтось дійсно говорив про Бога. Хтось називав батька, матір, родину взагалі. Мені було важливо почути про це – про те вищому, непоясненному, що дає цим людям сили і веде вперед. З фільмами адже те ж саме, ніхто не може пояснити, як виходить справжнє, велике кіно. Як ніби, крім надзусиль групи, є ще якась особлива енергія, яка надсилається всередину картини. Іноді бачиш, що фільм знятий звичайно, — наприклад, «Калина червона»: змонтовано середньо, актори часто переграють, а картина в підсумку велика. Але там була енергія любові, може бути, вона і є та сама «частинка Бога» з колайдера. У мене не було права робити релігійне кіно або підносити яку-небудь націю в «Кільцях світу». Та я цього і не хотів. Але мені було важливо показати повітря за межами змагань. Живий, відкритий, яскравий народ, який сміється, плаче і співпереживає на трибунах. Тому у фільмі є сцена з поразкою нашої збірної – спочатку всі натхнені, чекають, що наші зірки «порвуть» суперників, а потім поступово приходить усвідомлення того, що це не вдалося.
Кадр з фільму «Кільця світу»
Сергій СычевНаверное, не всім сподобалось, що ви це показали?
Сергій МирошниченкоДа, мені не одна людина вже висловив, що ми неправильно показали наш народ. А я впевнений, що правильно. Сьогодні часто можна почути, що наш народ – бездарний, тупий, що він заслуговує на все погане, що з ним відбувається. Ні, не заслуговує. Ми заслуговуємо всього хорошого, заслуговуємо свободи, незалежності, щастя. Ми бачимо, яких успіхів російські домагаються за кордоном, — значить, потрібно дати їм можливість це зробити у нас. Наприклад, Софія Гевейлер, Дмитро Семибратов та інші хлопці з команди «Кілець світу» зробили фільм «Дух в русі». За рік він був показаний в 15 країнах, у нього 25 нагород. І за весь цей час – жодної пропозиції їм зробити кіно, ні від наших каналів, ні від наших студій, хоча професіоналізм цієї команди всім очевидний. Фахівці такого рівня у нас не потрібні? У нас є в фільмі герой, який живе у Швейцарії, але відчуває себе росіянином. Він міг би бути нашим співвітчизником, якщо б до таких, як він, у нас дбайливіше ставилися.
Ірина Шейк у фільмі «Кільця світу»
Сергій СычевПо приводу співвітчизників: у вас відкриває сцені знялася оголена Ірина Шейк. Ясно, що це реверанс у бік «Олімпії», але чому саме Шейк?
Сергій МирошниченкоВ пролог закладено кілька смислів. 1. Жінки починають грати домінуючу роль у суспільстві. Не знаю, добре це чи погано, і чим закінчиться, але не визнавати це неможливо. 2. Це образ Росії, яка на цій Олімпіаді випросталася, віддала свою енергію, показала свою силу. Ірина Шейк була однією з тих, хто ніс табличку «Росія», ця сцена теж у фільмі є, і красива сцена з її участю римується з тієї, де вона несе табличку. Так і виник цей образ, трохи косоокий, з росіянами і скіфськими корінням.Допитливі кінознавці це оцінять, я не хотів цю думку педалювати. Це – тільки для уважних глядачів.
Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter
2642
1
+
–
1
Олімпія,
Червона Калина,
Дух в русі,
Кільця світу
Сергій Мірошниченко,
Вадим Юсов,
Софія Гевейлер,
Юрій Озеров,
Марія Миро,
Ірина Шейк,
Ольга Кучменко,
Дмитро Семибратов