«Мег: Монстр глибини» вже в кіно. Відгуки критиків

Опубликовано 30.11.2018 автором discocsid

Джейсон Стэйтем, зазвичай вибирає для себе ролі героїв, які вміють махати кулаками і стріляти з пістолета, на цей раз знявся в блокбастері про гігантську доісторичну акулу. Разом з голлівудською студією Warner Bros. у роботі над картиною брали участь і китайські інвестори: за чутками, сукупний виробничий бюджет склав $150 млн.

Дія фільму «Мег: Монстр глибини» розгортається в 320 кілометрах від китайського узбережжя. Науково-дослідна станція, що займається вивченням Маріанської западини, занурилася занадто глибоко: там вчені виявили світ, повний невідомих науці істот. Вони потривожили спокій і гігантського чудовиська – мегалодона, предка білої акули. Щоб врятувати екіпаж станції, за допомогою звертаються до досвідченого дайверу і археологу Джонас Тейлору, який раніше вже стикався з цим монстром. Правда, після першого нападу цього гіганта вченому ніхто не повірив.

Трейлер фільму «Мег: Монстр глибини»

Сергій Сергієнко («The Hollywood Reporter російське видання»):

Найважливіше в цьому фільмі – не замислюватися про фізику процесів. Глибоководні занурення в скляних батискафах, спливаючі з глибини в 12 кілометрів акули, рослини на самому дні найглибшої точки світу – все це не витримує ніякої критики, але зроблено заради ефектності. Знімати подібне достовірно і одночасно з тим цікаво зможе далеко не кожен – і це завдання не по плечу Джону Тертлтаубу. У фільму взагалі гігантські проблеми з логікою, які легко побачити навіть необізнаній людині. Мабуть, саме удиительное те, що Джонас Тейлор вже стикався з мегалодоном, що прямо суперечить тому, що відбувається далі по сюжету. До честі сценаристів, в деяких моментах все ж проговорюються якісь ази, і деякі сцени все ж працюють так, як вони могли б працювати в реальному світі. Виглядають вони, правда, як та сама ложка меду в бочці дьогтю – на загальне сприйняття практично не впливають».

Дмитро Бортніков («Кіноафіша»):

«Мег: Монстр глибини» – це, мабуть, поки кращий фільм літа, до кінця якого залишилося зовсім небагато. Це блокбастер, заради якої дійсно варто дістатися до кінотеатру і побачити величезну, шалено дороге кіно, героям якого хочеться вірити і співпереживати. Де творці використовують все, що накопичилося з часів перших «Щелеп», щоб налякати, здивувати і змусити глядачів переживати непідроблені емоції. Тут є і відсилання до «Безодні» Джейсма Кемерона, і до «Глибокого синього моря» Ренні Харліна, і навіть до «Піраньям 3D» Олександра Ажа. Але «Мег», незважаючи на всі паралелі і порівняння, вийшла цільною, смішний і страшною, стоїть тих двох годин, які можна витратити на її перегляд. І це буде набагато більш цікавий і захоплюючий перегляд, ніж чергова частина «Світу Юрського періоду», «Рэмпейджа» або занадто активного Тома Круза в продовженні «Місії нездійсненна»».

Сергій Оболонков («Кино@mail.ru»):

Всі персонажі картини, включаючи висококласних вчених, функціонують в одному з двох режимів. У першому кожен з них веде себе як потенційний лауреат Дарвінівської премії, тобто здійснює гранично ідіотичні вчинки один за іншим. У другому режимі в героях (справедливості заради відзначимо: не у всіх) раптом прокидаються надздібності, що дають можливість виконувати немислимі віражі на батискафах і буквально вистрибувати з пащі хижака. «Мег» як би говорить нам: «Людська дурість безмежна, але Стэйтем все одно всіх переможе». В результаті час від часу хочеться повболівати за акулу, а не за її жертв, що навряд чи відповідає задумом авторів картини».

М. С. Парфьонов (Horrorzone):

Сюжет в подібного роду кіно вторинний, хоча, віддамо належне сценаристам, нудьгувати історія не дає навіть у перервах між атракціонами з участю величезної акули. Присутній і драматизм, і гумор. А ось з надмірним пафосом — частою бідою епічних голлівудських блокбастерів — проблем немає. Понарікати в цьому сенсі можна хіба що на перебір трагізму в парі сцен із загибеллю другорядних персонажів певної національності — що ж, творці картини явно орієнтувалися на китайський ринок, тому персонажі-китайці суцільно гарні і померти геройською смертю, в той час як серед американців і покидькам місце знаходиться, і просто проблемним хлопцям, і вони гинуть (коли гинуть) далеко не настільки красиво».

Денис Рузавев («Стрічка.Ру»):

Нелегко виявляється повірити і творцям самої «Мег» — тим більше, що виразніше всього режисер Джон Тертлтауб (відомий перш за все з вражаючою у своїй сміхотворності пригодницької франшизі «Скарб нації») знімає в цьому кіно продакт-плейсмент: хотілося б, до речі, знати, скільки заплатили за свою присутність в кадрі виробники водонепроникних годин, раз вже камера так охоче фокусується на зап’ястях героїв навіть у хвилини нагнітання саспенсу. Теоретично ідея зняти кіно про протистояння Джейсона Стэйтема і гігантської доісторичної акули не здається блюзнірською — в схильному до мегаломанії літньому прокаті надмірний абсурд зазвичай більш ніж доречний. Проблема в тому, що «Мег» визнавати свою сміховинність — і черпати в ній потенціал як для гротескного гумору, так і для цинічного кровопролиття — відчайдушно відмовляється. Тертлтауб то витрачає мало не півгодини екранного часу на насичену псевдо-науковій балаканиною експозицію, то відволікається від акули на виснажливі — і, здається, виключно для китайського ринку — терки між героєм Стэйтема і парою вчених родичів з Піднебесної. Та що там — якщо відверто CGI-згенерованої акули ще знаходиться хоча б одна сцена справжнього кінематографічного натхнення (в ній взмывшая в небо камера зверху дивиться на вторгнення мегалодона в пляжний відпочинок пари сотень обивателів), то бідоласі Стэйтему не дістається і цього. З усіх талантів екшен-зірки Тертлтаубу чомусь дорожче всього виявляється вміння Стэйтема стурбовано і загрозливо вздергивать брови».

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

15772
0

–

Скарб нації,
Мег: Монстр глибини

Джейсон Стэйтем,
Джон Тертелтауб