«Дуелянт» вже в кіно: що кажуть російські критики

Сьогодні в російський прокат вийшла картина «Дуелянт» режисера Олексія Мізгірєва, в якій головні ролі виконали Петро Федоров та Володимир Машков. Це історія, в основу якої покладено дуельний кодекс Росії, що діяв в нашій країні в XIX столітті. У нашому матеріалі ми зібрали найцікавіші відгуки вітчизняних кінокритиків про цю картину.

«Дуелянт» вже в кіно: що кажуть російські критики

Стас Тыркин: «Мізгирьов знімає справжнє чоловіче кіно»

Знявши картину про честі — нематеріальній субстанції, вже ледь існуючої і мало займає кого-небудь в століття комфорту та конформізму, Мізгирьов продемонстрував і своє романтичне начало, чого від цього мачо-автора мало хто очікував. Новообретенный романтизм Мізгірєва (не плутати з сентиментальністю – її «Дуэлянте» ні, особливо якщо подумки вимкнути музику Ігоря Вдовіна) сумрачен і скупий. На тлі повсюдної слизькій тусовочної іронічності, ціна якої – рубль в базарний день, це теж ознака сили і мужності режисера, чиї роботи як стояли, так і продовжують стояти особняком у вітчизняному кіно».
Трейлер фільму «Дуелянт»

Антон Долін: «Новітнє російське кіно ігнорувало культуру XIX століття»

Мізгирьов химерно переплітає інтригу в дусі Бестужева-Марлинского або Дюма (без Монте-Крісто теж не обійшлося, герой з’являється в Петербурзі, інкогніто і мстить кривдникам за несправедливе ув’язнення) з філософською проблематикою лермонтовского «Фаталиста», переносячи своїх героїв в універсум Достоєвського. Прочитавши все це з екрану, з подивом розумієш, що новітнє російське кіно зовсім ігнорував культуру XIX століття, з якої ми всі виросли. Це чи не перший досвід її реконструкції сучасними кінематографічними засобами, нехай з неабияким додаванням фантазії».
Трейлер фільму «Дуелянт»

Ярослав Забалуев: «»Дуелянт» — самий, мабуть, ризикований з продюсерських проектів останнього часу»

Це не бойовик зі стріляниною, горезвісний саспенс тут досягається ретельно побудованими мізансценами, зловісними нижніми ракурсами, тим, що герої більше недоговорюють, ніж говорять. Формат IMAX тут не данина моді, а метод занурення глядача в копітко вигаданий світ, який сам по собі заворожує й гіпнотизує».
Трейлер фільму «Дуелянт»

Кувшинова марія: «Герої «Дуелянта» не потребують чудеса»

Вже пару років кидається в очі: Олексій Балабанов, не залишив ні учнів, ні наслідувачів, стає батьківською фігурою для російського кінематографа. На відміну від Тарковського, Балабанова неможливо відтворювати безпосередньо, але елементи його поетики — по волі, чи проти волі авторів — стають обов’язковою частиною кіномови. «Дуелянт» не виняток (а адже Мізгирьов дебютував на СТВ). Мертва вода, накриває Петербург. Кузнєцов при Федорова майже в тій же ролі, що Німець при Данилі. Не-брат, стає братом. Малі народи Півночі як джерело сили. Тетяна Патрахальцева, художник по костюмах на «Жмурки», тепер створює окрему сюжетну лінію з зміни ретро-футуристичних шинелей, циліндрів і сюртуков…»
Репортаж про світовій прем’єрі «Дуелянта»

Сергій Сичов: «»Дуелянта» подивиться вся країна, причому на величезних екранах»

«»Дуелянт» — це не сюжетний, не драматичний, а візуальний досвід. Фільм, призначений для IMAX, щоб розглядати кожен камінчик бруківки і кожну тінь, скользнувшую по стіні. Щоб розчути кожен шепіт у какофонії вуличних голосів. Мізгирьов не став, як у своєму минулому творчості, створювати картину, выворачивающую тебе навиворіт і запам’ятовується на все життя. Замість цього він придумав Петербург, яким можна милуватися. Який ніхто раніше нього не зняв. Петербург, заради якого варто сходити в кіно».
Ролик про зйомки фільму «Дуелянт»

Володимир Лященко: «У Петербурзі Мізгірєва дощ не вщухає ні на хвилину»

Щоб зрозуміти природу антиисторицизма «Дуелянта», досить вдивитися в Петербург Мізгірєва. У ньому дощ не вщухає ні на хвилину. Буквально ллє і ллє, і це не стільки штамп, скільки умовність кінокоміксу. Представлений парою кутів місто — частково збудований декораторами, частково намальований, з загрозливо росте над Невою скелетом велетенського мосту — вже викликав у критиків асоціації з Лондоном гай-ричевского «Шерлока Холмса». Зовні виправдане порівняння, але в набагато більшій мірі Петербург Мізгірєва — це росіяни Готем-Сіті (місто Бетмена) і Бэйсин-Сіті (місце дії «Міста гріхів» Френка Міллера), перебільшено безпросвітні простору, де немає такого героя, який би був безгрішний».
Ролик про головного героя фільму «Дуелянт»

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

9083
0

+

–

0

Дуелянт

Олександр Роднянський,
Олексій Мізгирьов,
Володимир Машков,
Петро Федоров