«Історія одного призначення» вже в кіно. Відгуки критиків

Опубликовано 22.11.2018 автором discocsid

Критики зійшлися на думці — «Історія одного призначення» це живий, злободенне і захоплюючий фільм, який не боїться ставити глядачеві складні питання. Дія розгортається в XIX столітті, але всі порушені проблеми не застаріли.

Андрій Архангельський («КоммерсантЪ»):

Саме те, що Толстой у фільмі — лише один з учасників драми, ставить його в рівні умови з іншими героями. Це дає нам можливість оцінювати його слова і вчинки об’єктивно. Толстой тут виступає не в ролі письменника, він не «над ситуацією», що звично для його творчості, а всередині неї. І слова Толстого — його головна зброя — в ситуації життєвої драми важать не менше, але й не більше, ніж слова інших. Саме час також вибрано вдало — 1860-ті роки, пореформені; Толстой вже відомий, але ще цілком молодий за нашими мірками (38 років) чоловік (в його ролі — актор Євген Харитонов). І навіть борода у нього абсолютно «хіпстерске». Автори свідомо не бажають «відтворювати епоху», даючи зрозуміти, що це і неможливо, і не потрібно. Вони створюють як би нарис епохи, натяк на Толстого, але саме це парадоксальним чином і робить ситуацію живий».

Антон Долін (Meduza):

Перед нами — їдке, гірке, зле і дуже точне роздум про лібералізм в Росії. Прекраснодушный м’якосердий ідеаліст Колокольцев (вражаючий дебют Олексія Смирнова) хоче, щоб його любили і поважали: командиру він несе пляшку кларета, солдатів звільняє від стройової підготовки та намагається відкрити для них школу. Але і перед папінькою-генералом (звично імпозантний Андрій Смирнов) тріпоче, і кар’єрного просування теж пристрасно бажає. Він першим хоче встати на захист писаря — і першим пасує перед обставинами, опиняючись слабкіше оточуючих його аж ніяк не ліберальних офіцерів-солдафонів».
Трейлер фільму «Історія одного призначення»

Ілля Радаєв («Фільм Про»):

Хто чекає від Авдотьї Смирнової костюмну мелодраму, пам’ятаючи її ліричні досліди, буде серйозно здивований. «Історія одного призначення» — похмурий, меланхолійний, неквапливий фільм. Конфлікт прописаний дуже уважно і акуратно, парадокс підкреслять: всі персонажі, від основних до епізодичних, люди по-своєму пристойні і гідні, але обнадійливі зокрема чомусь складають безнадійна ціле».

Василь Степанов («Сеанс»):

Тут, мабуть, варто пригальмувати, хоча мені було б приємно і цілком переказати цей фільм, який починається як комедія положень, стрімко набирає обертів і, немов поїзд — головного героя, з комфортом і цікавою бесідою відносить глядача кудись за межі його очікувань: з жартами-прибауточками комедія переростає в coming-of-адедраму, а потім набухає справжньою трагедією, яка у всій своїй нерозв’язності формується з неприємних, але начебто незначних вчинків, дрібних промахів, негідних виборів, душевної ліні, самовиправдання, м’якотілості і побутового угодовства — загалом, всього того, що являє собою звичайне життя будь-якої людини. Навіть самого симпатичного. І ми будемо стежити за муками цієї Людини — то в образі молодого Колокольцова, то в образі Толстого, а то й у вигляді розжалуваного прапорщика Стасюлевича, старого знайомого графа і нового товариша по службі столичного поручика — чесної людини, за російською звичкою заливаючого очі горілкою. Драматургія фільму (сценарій написаний Авдотьей Смирнової спільно з Анною Пармас вибудувана таким чином, що головного героя виявити важко — всі, кого фіксує камера, співучасники одного злочину».
Тизер фільму «Історія одного призначення»

Сергій Сичов («Кинопоиск»):

Формально головний герой тут — це поручик Григорій Колокольцев. Молода людина ліберальних поглядів, генеральський синок, якому можна говорити і робити практично все (його ніхто не чіпатиме з таким татом). Він пародія на сучасних лібералів, наївна людина, яким совість не дозволяє миритися з несправедливістю світу, але мудрості для осягнення його законів теж поки не нажито.».

Олена Смоліна (GQ):

«Історія одного призначення» – це, як завжди у Авдотьї Смирнової, литературоцентричное кіно, з сильним сценарієм, точним текстом. Воно не бажає ставати байопіком про Льва Толстого, але в сценах в Ясній Поляні звільняє нарешті приватне життя письменника від прилиплих до неї з часом кліше. Шлюб Толстого з Софією Андріївною (її грає Ірина Горбачова), який прийнято оцінювати за останнім, самим важким років їхнього спільного життя, показаний тут живим і щасливим, їх повсякденне життя – повній труднощів і радощів, побутових проблем, суперечок і примирень, розмов про все на світі, любові. Але якщо «Історія одного призначення» і починається як ідилія, то по мірі того, як історія несправедливо засудженого писаря все більше займає письменника і його приятеля поручика, фільм стає безжальнішими і жорсткіше».
Тизер фільму «Історія одного призначення»

Єгор Москвітін (Esquire):

Напевно, «Історія одного призначення» буде сприйматися, і нагороджуватися як політичний жест. Щось на зразок «Сибірського цирульника», але знятого не аристократом-державником, а освіченим декабристом. Але фокус фільму в тому, що одного вірного висновку з нього не зробити. Це настільки всеосяжний знімок дійсності, що кожен знайде в ньому свою правду. А хтось і не стане нічого шукати, задовольнившись дуже сильною історією про людські вчинки. Людей творчих, наприклад, втішить лукава думка, що нехай все навколо і марно і ніщо не піддається реформам, зате на цьому тлі можна взяти так і дописати свою «Війну і мир»».

Вконтакте
Facebook
Однокласники
Twitter

7477
0

–

Історія одного призначення

Авдотья Смирнова,
Ірина Горбачова,
Андрій Смирнов,
Євген Харитонов,
Олексій Смирнов